Словник Української Мови
1. Призначений для балансування, урівноваження або стабілізації чогось; такий, що забезпечує рівновагу.
2. (У техніці) Стосовний до процесу зменшення або усунення дисбалансу обертових деталей механізмів (наприклад, роторів, колінчастих валів).
3. (У фінансах, економіці) Пов’язаний з приведенням доходів і витрат, активів і пасивів до стану відповідності; регулювальний, вирівнювальний.
1. Стосовний до балансу (у значенні систематизованого зведення показників, що характеризують певне явище у взаємозв’язку й стані на певний момент), призначений для нього або відображений у ньому.
2. У бухгалтерському обліку: такий, що належить до бухгалтерського балансу, пов’язаний з його складанням; відображений у балансі (наприклад, балансова вартість, балансовий рахунок).
3. У промисловості та економіці: такий, що врахований, підрахований і включений до плану, звіту, офіційно закріплений за підприємством, установою (наприклад, балансове родовище, балансові запаси корисних копалин).
1. Стосовний до балансу (у значенні бухгалтерського звіту про стан майна та фінансових результатів діяльності підприємства), пов’язаний з ним; той, що відображений у балансі.
2. Стосовний до балансу (у значенні рівноваги, співвідношення чогось), що служить для її підтримання або регулювання.
3. Стосовний до балансу (у значенні основної частини деяких механізмів годинника), пов’язаний з ним.
1. Стосовний до балансу, пов’язаний із балансом або балансуванням; такий, що використовується для підтримки рівноваги.
2. (бухг.) Стосовний до бухгалтерського балансу, призначений для нього або відображений у ньому (наприклад, балансна вартість, балансний рахунок).
3. (тех.) Призначений для врівноважування, компенсації (наприклад, балансне колесо в годиннику).
1. Який стосується балансира, призначений для балансирування або регулювання рівноваги.
2. У техніці: такий, що діє або працює за принципом коромисла, важеля для передачі або перетворення руху (наприклад, балансирний механізм, балансирний важіль).
3. У залізничній справі: такий, що відноситься до балансирного рейкового скріплення, де дві сусідні рейки кріпляться до однієї шпали за допомогою спільного кріплення.
1. Рідка, нежирна, неоснована страва, переважно суп або юшка, яку готують з мінімальною кількістю продуктів, часто з картоплі, буряка або крупів; синонім поганої, несмачної їжі.
2. (переносне значення) Щось беззмістовне, пусте, несерйозне (про мову, розмову, літературний твір тощо).
3. (заст., діал.) Борщ або інша рідка страва з буряка.
1. Який викликає занепокоєння, тривогу, хвилювання; що порушує спокій, вносить сум’яття, розбрат.
2. Який перебуває в стані збудження, занепокоєння; неспокійний, тривожний.
3. Розм. Який викликає огиду, відразу; бридкий, огидний.
1. Ставати каламутним, брудним, втрачати прозорість (про рідину, переважно про воду).
2. Хвилюватися, турбуватися, втрачати душевний спокій; метушитися.
3. Розбуркуватися, підніматися (про море, річку тощо).
1. Викликати хвилювання, тривогу, непорядки серед людей; смутити, бентежити.
2. Робити каламутним, брудним (рідину); мутити.
3. Перен. вносити розбрат, незгоду; сварити, підбурювати одних проти інших.
1. Розмовляти байдики, займатися пустою базіканням, марно витрачати час на легковажні розмови.
2. Поводитися легковажно, несерйозно; пустувати, жартувати.