Словник Української Мови
1. Гермелін — рід хижих ссавців родини куньових, до якого належить вид горностай (Mustela erminea).
2. Гермелін — застаріла або поетична назва самого горностая, особливо в йому зимовому білому хутрі з чорним кінчиком хвоста.
3. Гермелін — дороге біле хутро горностая, що традиційно використовувалося для оздоблення королівських та магнатських мантій.
1. Піднесений душевний стан, творчий порив, сповнений ентузіазму та емоційного підйому, що викликає бажання творити, працювати або діяти; натхнення.
2. У мистецтві та літературі — творчий імпульс, внутрішня сила, що породжує художній задум і сприяє його втіленню.
3. Застаріла форма слова “натхнення”, що вживалася в українській мові до середини XX століття та зустрічається в історичних текстах.
Віттячко — зменшувально-пестлива форма чоловічого імені Віталій, Віктор або подібних, що починаються на «Віт-»; вживається при звертанні до дитини, молодої людини або близької людини.
Віттячко — власна назва, ім’я персонажа в усній народній творчості, казках або літературних творах, що може символізувати простодушного, доброзичливого або хитрого хлопчика/чоловіка.
1. Який поєднує в собі ознаки обох статей, чоловічої та жіночої; двостатевий (про організм, особу).
2. Який стосується гермафродитизму, властивий йому.
Епімераза — власна назва роду комах родини жуків-вусачів (Cerambycidae), що походить від наукової латинської назви Epimerasa.
Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
Назва річки в Україні, правої притоки річки Тетерів, що протікає у Житомирській області.
1. (істор.) Технічна назва концентрованої сірчаної кислоти (H₂SO₄), яка історично отримувалася з залізного купоросу; у сучасній термінології — застарілий синонім.
2. (переносно, книжн.) Уїдлива, отруйна критика або злісні, їдкі висловлювання, сповнені гіркоти та ненависті.
1. Біологічна ознака організму, що поєднує в собі ознаки обох статей (чоловічої та жіночої) або має репродуктивні органи, характерні для чоловічої та жіночої статі; двостатевість.
2. У медицині — вроджена аномалія розвитку, при якій будова зовнішніх статевих органів та/або внутрішніх репродуктивних структур не відповідає типовій чоловічій чи жіночій анатомії (інтерсексуальність).
3. У зоології та ботаніці — нормальний стан організму, коли одна особина має функціональні чоловічі та жіночі репродуктивні органи (наприклад, у равликів, дощових черв’яків, у більшості квіткових рослин).
1. У хімії, особливо в хімії вуглеводів: один із двох стереоізомерів, що відрізняються конфігурацією лише одного хірального центру в молекулі, наприклад, у моносахаридах.
2. У біохімії: різновид ізомерів цукрів, які є діастереомерами, що відрізняються конфігурацією гідроксильної групи лише при одному атомі вуглецю (наприклад, глюкоза та галактоза є епімерами при четвертому атомі вуглецю C4).
1. Рідковживана назва для вітряних млинів, що походить від діалектного слова “вітер” у значенні “вітряк”.
2. Заст. Множина від застарілого іменника “вітер” у значенні “вітряк” (вітряний млин).