1. У давньогрецькій міфології — одна з німф, дочок Асопа, річкового бога, сестра Егіни та інших німф.
2. У ботаніці — рідкісна назва для рослини з родини розових, відомої зазвичай як таволга (лабазник) або гадючник (Filipendula).
-
віуела
Іспанський струнний щипковий музичний інструмент з грифом, що має корпус у формі цифри 8, близький до гітари, але з меншим корпусом і вищою мензурою, поширений у XV–XVII століттях.
-
вітійство
1. Ораторське мистецтво, красномовство; вміння впливати на слухачів за допомогою виразного, емоційного, майстерного мовлення.
2. (заст.) Публічне виголошування промов, промовництво як професійна діяльність.
-
гермес
1. Гермес — у давньогрецькій міфології: бог торгівлі, багатства, удачі, підприємливості, мандрівників, злодіїв та хитрощів, а також вісник богів і провідник душ у підземне царство (Аїд); синові Зевса та плеяди Майї, зображувався в крилатих сандалях та з жезлом (кадуцеєм).
2. Гермес — астрономічний об’єкт: мала планета (астероїд) під номером 69230 у Сонячній системі.
3. Гермес — власна назва: поширений бренд або назва компаній, товарів (наприклад, канцелярських товарів) або суден, що походить від імені давньогрецького бога.
-
епіметей
1. У давньогрецькій міфології — титан, син Япета й океаніди Клімени, брат Прометея, Атланта та Менойтія, відомий своєю легковажністю та недалекоглядністю.
2. У переносному значенні — людина, що діє необдумано, без розгляду наслідків, легковажна та недалекоглядна особа (за аналогією з міфологічним персонажем).
-
віть
Віть — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Волинської області.
-
вітчит
Власна назва села в Україні, що розташоване в Обухівському районі Київської області.
-
епіметаморфізм
1. (геологія) Процес мінеральних перетворень у гірських породах, що відбувається після основного метаморфізму, зазвичай за нижчих температур і тиску, часто пов’язаний з впливом пізніх гідротермальних розчинів.
2. (геологія) Стадія або фаза геологічного розвитку, що характеризується накладанням пізніх мінералогічних змін на вже метаморфізовані породи.
-
вітчина
1. Батьківщина, рідна земля, країна, де народилася людина або з якою пов’язана її історична та культурна належність; вітчизна.
2. У давньоруському та феодальному праві — земельне володіння, майно, що переходить у спадок від батька; вотчина.
3. (переносно) Сфера діяльності, яка є традиційною для когось або чогось, область найбільшого прояву чи успіхів.
-
гермерот
Гермерот — власна назва села в Україні, що входить до складу Білокуракинської селищної громади Сватівського району Луганської області.