Словник Української Мови
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Волинської області.
2. (рідко) Те саме, що віхть — пучок соломи, лозини, мочала тощо, який використовується для обмазування (побілки) стін, пічок або як тимчасовий затирач (гребок).
1. Технологічний процес створення герметичності, повної непроникності для рідин, газів або парів, шляхом застосування спеціальних матеріалів, пристроїв або обробки поверхонь.
2. Дія за значенням «герметизувати»; ущільнення, ізоляція об’єкта від навколишнього середовища для запобігання втратам, витокам або проникненню зовнішніх речовин.
3. У переносному значенні — закриття, ізоляція від зовнішніх впливів, ідей або інформації; створення замкнутої, самодостатньої системи.
1. Високий стовп із прикріпленим на верхівці хвористом, пучком соломи, гіллям тощо, що встановлюється для позначення чого-небудь (наприклад, межі, повороту дороги, мілини на річці, місця для риболовлі).
2. Переносно: важлива подія, етап, який відзначає значну зміну, поворотний момент у розвитку чого-небудь (життя, науки, історії).
3. Дерев’яний або металевий стовп (щогла), що є частиною спорудження (наприклад, для ліній зв’язку, електропередач).
4. У техніці: деталь у вигляді стержня, що є віссю обертання або сполучною ланкою в механізмах (наприклад, важеля).
1. (у математиці, зокрема в теорії категорій) такий, що є епіморфізмом; що має властивість епіморфізму (про стрілку, відображення тощо).
2. (у біології) такий, що стосується епіморфозу; що характеризується епіморфозом (про спосіб зародкового розвитку, регенерацію).
1. Спеціальна речовина (мастика, паста, рідина тощо), призначена для забезпечення герметичності швів, стиків або отворів у різних конструкціях та комунікаціях.
2. Пристрій або технічний засіб, що використовується для щільного закриття, ущільнення та ізоляції чого-небудь від зовнішнього середовища.
1. (бібл.) Місцевість на схід від Єрусалима, де, згідно з Євангелієм, Ісус Христос воскресив Лазаря; сучасне селиня Ель-Азарія на Західному березі.
2. (церк.) Назва кількох православних чоловічих монастирів, зокрема відомого скиту на території Києво-Печерської лаври, заснованого у XIX столітті.
3. (іст.) Історична місцевість у Києві (нині частина Печерського району), де розташовувався однойменний монастир.
Віуелістка — жіночий відповідник до слова “віуеліст”, який не має широкого вживання в українській мові. Термін може позначати жінку, яка створює або колекціонує віуели (віуели) — старовинні прикраси, коштовні речі або предмети розкоші, часто з історичною чи мистецькою цінністю.
Віуелістка — майстриня, яка займається виготовленням високохудожніх ювелірних виробів або дрібних предметів розкоші (віуелей), що поєднують функціональність з декоративним мистецтвом.
Епіморфа — у біології: статево зріла стадія розвитку деяких членистоногих (наприклад, бабок, одноденок), яка настає після останнього линяння із нимфальної форми, коли особина вже здатна до розмноження, але ще продовжує рости та линяти.
Епіморфа — у математиці, зокрема в теорії категорій: морфізм, який є сюр’єктивним (відповідне відображення є сюр’єкцією); епіморфізм.
Віуеліст — це виконавець на старовинному смичковому музичному інструменті віуелі, популярному в Іспанії та Італії в епоху Відродження.
Гермесологія — наукова дисципліна, що вивчає життя, творчість, вчення та культурний вплив давньогрецького бога Гермеса, а також пов’язані з ним філософські, релігійні та міфологічні традиції (герметизм).
Гермесологія — галузь знання, присвячена комплексному дослідженню фігури Гермеса Трисмегіста в контексті європейської історії ідей, включаючи алхімію, астрологію, магію та езотеричні вчення.