віха

1. Високий стовп із прикріпленим на верхівці хвористом, пучком соломи, гіллям тощо, що встановлюється для позначення чого-небудь (наприклад, межі, повороту дороги, мілини на річці, місця для риболовлі).

2. Переносно: важлива подія, етап, який відзначає значну зміну, поворотний момент у розвитку чого-небудь (життя, науки, історії).

3. Дерев’яний або металевий стовп (щогла), що є частиною спорудження (наприклад, для ліній зв’язку, електропередач).

4. У техніці: деталь у вигляді стержня, що є віссю обертання або сполучною ланкою в механізмах (наприклад, важеля).

Приклади вживання

Приклад 1:
З часом перекрій Городиської Гори нагадуватиме нам достиглий Марчуковий Ліс, в якому нема ні Листу, ні Папороті, нема ні Шелесту, ні Пахощів, нема ні Птахів, ні Зудару Гілок — — Сама Темрява — прод креслена просвітленими волод концями — надією на зміну — на друге пришестя — на Церкву, що посередині, як дуплавий стовбур — віха для Голуба — Духа. Всякне Городиська Гора Останню Кров.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |