вітчина

1. Батьківщина, рідна земля, країна, де народилася людина або з якою пов’язана її історична та культурна належність; вітчизна.

2. У давньоруському та феодальному праві — земельне володіння, майно, що переходить у спадок від батька; вотчина.

3. (переносно) Сфера діяльності, яка є традиційною для когось або чогось, область найбільшого прояву чи успіхів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Ось де вам вітчина осяйна, З всіх найкраща частина! Лиш дрібненький задаток її Вам отся Палестина.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |