Словник Української Мови
1. Стосовний до Стародавнього Вавилону та халдеїв, пов’язаний з їхньою історією, культурою, мовою або релігією.
2. Характерний для періоду Нововавилонського царства (VII–VI ст. до н.е.), заснованого халдейською династією, до якого належить, зокрема, правління Навуходоносора II.
3. У церковному вжитку: стосовний до східнокатолицьких (греко-католицьких) церков сирійського обряду, які в українській традиції історично називали “халдейськими”.
1. Стосуючись епіталамії — давньогрецької та давньоримської обрядової пісні, що виконувалася хором біля дверей молодят (таламу) у їхню весільну ніч.
2. Присвячений весіллю, шлюбним урочистостям; весільний (зазвичай про вірші, пісні, оди).
1. Який стосується спільної культури, історії, цивілізації або мови народів Стародавньої Месопотамії — вавилонян та ассирійців.
2. Який поєднує в собі ознаки, властиві як вавилонській, так і ассирійській культурам; спільний для Вавилонії та Ассирії.
1. Який властивий героєві, героям; такий, що виявляє героїзм, мужність, самопожертву; повний героїзму.
2. Який зображує героїв, героїчні події, присвячений їм (про твір мистецтва, літератури тощо).
3. Надзвичайно важливий, винятковий за значенням, вирішальний; епохальний.
1. Стосовний до російського та радянського вченого-генетика, селекціонера, географа Миколи Івановича Вавилова (1887—1943), його наукової діяльності, теорій або відкриттів.
2. Пов’язаний з науковими установами, колекціями, нагородами тощо, що носять ім’я М. І. Вавилова (наприклад, Всеросійський інститут рослинництва імені М. І. Вавилова).
3. У ботаніці та генетиці: стосовний закономірностям гомологічних рядів у спадковій мінливості, відкритим М. І. Вавиловим (Вавиловський закон).
Епіталамус — задня частина проміжного мозку, що включає шишкоподібну залозу (епіфіз), поводки та габенулярні ядра; бере участь у регуляції циркадних ритмів, сну, емоційних реакцій та деяких ендокринних функцій.
Власна назва, що походить від прізвища видатного радянського генетика та ботаніка Миколи Івановича Вавилова (1887—1943), з додаванням суфікса -ович; використовується для позначення гібридів, сортів, наукових понять або об’єктів, названих на його честь.
Назва міжнародної наукової премії, що присуджується за видатні досягнення в галузі генетики, селекції та рослинництва.
1. Виявляти героїзм, поводити себе як герой, відважно чи самовіддано діяти в складних, небезпечних умовах.
2. (У розмовному вживанні, часто іронічно) Намагатися виглядати героєм, вихвалятися перед кимсь своєю відвагою чи витривалістю; бравирувати.
Вавило — застаріла назва міста Вавилон, стародавньої столиці Вавилонії, розташованої в Месопотамії (територія сучасного Іраку).
Вавило — переносно, книжне: символ розкоші, гріховності та духовного занепаду, а також місце суцільного безладдя і плутанини (за біблійними образами).
1. Який стосується епіталамі, тобто вірша, пісні або музичного твору, присвяченого весіллю та подружньому життю, що виконувався на весіллі в античні часи.
2. Який має урочистий, радісний характер, властивий весільній пісні або оді; весільний, шлюбний.