Словник Української Мови
1. (істор.) Стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонського царства, великий культурний, торговельний і політичний центр; символ могутності та розкоші.
2. (перен., книжн.) Місце розпусти, гріховності, морального занепаду або надмірної розкоші.
3. (перен., рідк.) Суматоха, безладдя, галас, плутанина (зазвичай у виразі “вавилонське стовпотворіння”).
1. Проявляти героїзм, чинити героїчні вчинки; поводити себе як герой.
2. (переносно) Хизуватися, вихвалятися своїми вчинками або якостями; удавати з себе героя.
1. (від “вабити”) Застарілий прислівник, що означає спосіб дії: привабливо, принадливо, так, що вабить, приманює, притягує увагу або бажання.
2. Уживається для характеристики приємного, м’якого та спокусливого вигляду, смаку або запаху чогось; апетитно, смачно, принадливо.
Епіталама — урочиста пісня або вірш на честь весілля, що виконувався під час весільного обряду в Стародавній Греції та Римі, а згодом став літературним жанром.
Епіталама — літературний твір (поезія або проза) урочистого, панегіричного характеру, присвячений подружжю, їхньому шлюбу та коханню.
1. (про їжу) Смачний, апетитний, що приваблює своїм виглядом або запахом.
2. (переносно) Привабливий, спокусливий, що принаджує, вабить до себе.
1. Урбаністичний проєкт, громадський простір та арт-об’єкт у Києві, створений у 2021 році на місці колишнього заводу “Хімік” як символ відродження промислової зони через мистецтво та сучасну архітектуру.
2. Масштабна мураль (монументальний розпис на фасаді), створена французьким художником JR у співпраці з українськими волонтерами, що зображує обличчя української лікарки, яка стала символом героїзму під час пандемії COVID-19.
Власна назва, що походить від назви села Вабля (Рівненська область), вживана для позначення місцевого говору, особливостей культури, традицій або походження з цієї місцевості.
1. У фізиці напівпровідників та матеріалознавстві — орієнтоване нарощування одного кристалічного шару на поверхні іншого кристала (підкладки), при якому кристалічна ґратка шару повторює структуру підкладки.
2. У кристалографії та мінералогії — закономірне зростання одного мінералу на кристалах іншого, що призводить до взаємної орієнтації їх кристалічних ґраток.
1. (діал.) Те саме, що ваблячити — приваблювати, принаджувати когось або щось, особливо за допомогою звуків, жесту або інших способів.
2. (спец.) У мисливстві — заманювання звіра або птиці, наслідуючи їхній голос або за допомогою спеціального пристрою (ваби).
Який стосується процесу одночасного осадження епітаксійного шару та дифузії домішок у напівпровідниковій технології.