1. (біол.) Пов’язаний з гетерозисом, що стосується гетерозису; властивий гетерозису.
2. (біол.) Такий, що виникає внаслідок гетерозису; який має ознаки гетерозису (про організм, його властивості).
-
валідувати
1. Перевіряти правильність, дійсність або законність чогось, зокрема даних, документів, результатів дослідження чи процедури.
2. У технічних та комп’ютерних системах — підтверджувати коректність введених даних або формату відповідно до заданих критеріїв і правил.
3. У праві та офіційному діловодстві — надавати чомусь юридичної сили, засвідчувати, затверджувати.
-
валідний
1. (про документ, угоду, квиток тощо) такий, що має юридичну силу, дійсний, чинний.
2. (у логіці, інформатиці, тестуванні) такий, що відповідає встановленим формальним правилам, критеріям або стандартам; коректний, обґрунтований.
3. (у соціології, психології) такий, що точно вимірює або відображає те явище, для дослідження якого призначений (наприклад, про методику, тест).
-
ерема
1. (діал.) Велика кількість чогось, сила, сила-силенна; зазвичай у виразах “ерема народу”, “ерема грошей” тощо.
2. (діал., рідк.) Великий натовп, юрба людей.
-
гетерозис
1. (у генетиці та селекції) явище підвищеної життєвості, плодючості та продуктивності гібридів першого покоління порівняно з батьківськими формами, що виникає внаслідок схрещування генетично різних сортів, порід або ліній.
2. (переносно) потужний поштовх у розвитку, значне підвищення показників якості чи ефективності внаслідок поєднання різнорідних елементів, факторів, досвіду тощо.
-
валящий
1. (про сніг) Який падає густо, великими пластівцями, часто у великій кількості.
2. (перен., розм.) Дуже сильний, потужний, що вражає своєю інтенсивністю (про дощ, вітер тощо).
3. (перен., розм.) Надзвичайно інтенсивний за силою враження, що приголомшує (про аромат, запах).
-
ерекція
1. Фізіологічний процес, при якому певні органи (наприклад, статевий член або клітор) набувають збільшеного об’єму та підвищеної твердості внаслідок наповнення їхніх печеристих тіл кров’ю.
2. Стан такого органу, що виник внаслідок цього процесу.
3. У техніці, архітектурі — рідко вживане позначення для встановлення, підняття, зведення конструкції у вертикальне положення.
-
валятися
1. Лежати без діла, перебувати у лежачому положенні, часто без конкретної мети або потреби.
2. Перебувати розкиданим, кинутим, не на своєму місці (про предмети).
3. (перен., розм.) Бути у занедбаному стані, не виконуватися, не використовуватися (про справи, обіцянки тощо).
4. (перен., розм.) Бути у стані сильного сп’яніння або непритомності.
-
валяти
1. Перекидати, перевертати щось важке або громіздке з боку на бік, з місця на місце, часто з зусиллям.
2. Робити щось недбало, неохайно, без старання; також проводити час без діла, лінуватися.
3. (розм.) Кидати, скидати щось з силою, з гуркотом.
4. (спец.) Обробляти, ущільнювати або формувати матеріал (наприклад, вовну, сукно, метал) за допомогою спеціальних пристроїв або валків.
-
гетерозиготність
Гетерозиготність — стан, коли в гомологічних хромосомах організму розташовані різні алелі одного й того самого гена, що зумовлює різні форми прояву ознаки.