Словник Української Мови
Буква
1. Перекидати, перевертати щось важке або громіздке з боку на бік, з місця на місце, часто з зусиллям.
2. Робити щось недбало, неохайно, без старання; також проводити час без діла, лінуватися.
3. (розм.) Кидати, скидати щось з силою, з гуркотом.
4. (спец.) Обробляти, ущільнювати або формувати матеріал (наприклад, вовну, сукно, метал) за допомогою спеціальних пристроїв або валків.
Приклад 1:
Але вона каже: — Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду і тепер панькатись?
— Невідомий автор
Приклад 2:
Але вона каже: — Дурня нiчого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду i тепер панькатись?
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 3:
Це буває тодi, коли в кiмнату влетить такий симпатичний, але зовсiм не пiдпорядкований монументально-реалiстичнiй теорiї весняний вiтерець i почне валяти дурня в її декольте. Але й тодi товаришка Галакта умiє себе тримати в руках: вона в цей час читає тiльки такi романи, як от “Хулiо Хуренiто” з передмовою Н. Бухарiна i «Любов Жанни Ней» — без передмови названого Бухарiна, але зате того ж самого автора, що до його твору писав передмову член ЦК
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”