1. Насильницькі дії сексуального характеру, здійснені проти волі та без згоди потерпілої особи; зґвалтування.
2. (переносне значення) Грубе, насильницьке порушення, приниження чогось (наприклад, закону, прав, моральних принципів).
Словник Української Мови
1. Насильницькі дії сексуального характеру, здійснені проти волі та без згоди потерпілої особи; зґвалтування.
2. (переносне значення) Грубе, насильницьке порушення, приниження чогось (наприклад, закону, прав, моральних принципів).
1. (в астрономії, геофізиці) Стосовний до екзосфери — найвіддаленішої, найрозрідженішої зовнішньої оболонки атмосфери планети або іншого небесного тіла, з якої молекули газу можуть безперешкодно втікати у космічний простір.
2. (переносно) Надзвичайно розріджений, майже невловимий; такий, що нагадує за властивостями екзосферу.
1. У лінгвістиці та філософії мови: напрям або концепція, що надає абсолютного пріоритету слову, мовному знаку, вважаючи його первинним щодо мислення та реальності; перебільшена увага до словесних форм на шкоду змісту.
2. У педагогіці та психології: формальне засвоєння знань, що виявляється у механічному відтворенні заучених словесних формулювань без розуміння їхньої суті та змісту.
3. У мистецтві та літературознавстві: надмірне захоплення словесними ефектами, формальною технікою віршування або прози, що затьмарює ідейно-емоційний зміст твору.
1. Перетворення думок, уявлень, почуттів чи несловесних символів на мовленнєву форму; висловлювання чогось словами.
2. У лінгвістиці та психології: процес мовного оформлення та вираження інформації, що може включати вибір конкретних лексичних засобів і граматичних конструкцій.
3. У менеджменті та соціології: формалізоване словесне вираження (наприклад, у документі чи звіті) ідей, цілей, намірів або результатів діяльності.
1. Історична область на заході України, що охоплює територію сучасних Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, а також частини сусідніх держав, яка була ядром Галицького, а згодом Галицько-Волинського князівства.
2. Етнокультурний регіон України, населений переважно галичанами, що характеризується певними особливостями говірки, побуту, традицій та світогляду.
3. (переносно) Символ українського національно-визвольного руху, патріотизму та опору, часто вживається в суспільно-політичному дискурсі.
1. Найвищий шар атмосфери планети (зокрема Землі), що розташований вище термосфери, від якого молекули газу можуть безперешкодно виходити у космічний простір.
2. Верхня, розріджена частина атмосфери небесного тіла, де рух частинок відбувається переважно за балістичними траєкторіями, а частота зіткнень між ними дуже мала.
1. Дерево або кущ родини вербових з гнучкими пагонами, вузькими листками та суцвіттями у вигляді сережок, що часто росте біля води; різновид іви (Salix).
2. Народна назва свята Вхід Господній у Єрусалим, що відзначається за тиждень до Великодня; у цей день християни освячують гілки верби.
3. Освячена гілка верби, яку за традицією зберігають у будинку після відповідного свята як символ благодаті.
1. Місцевість, вкрита вербами; вербовий гай, вербник.
2. Збірно: вербові гілки, пруття, лоза.
3. Розм. Назва деяких видів верби, особливо верби білої (Salix alba).
1. Історична область у Західній Україні, розташована переважно в басейні верхньої течії Дністра та Прип’яті, що охоплює сучасні Львівську, Тернопільську, Івано-Франківську області, частини інших областей, а також територію сучасної Польщі (Малопольське воєводство).
2. Назва автономного королівства (Королівство Галичини та Володимирії) у складі Австрійської імперії (з 1772 р.), а згодом Австро-Угорщини (до 1918 р.), центром якого було місто Львів.
3. (переносно) Українські землі, що входили до складу Австро-Угорської імперії, або західноукраїнські землі загалом.
Екзостом — у медицині: доброякісне кісткове утворення, що розвивається на поверхні кістки з кісткової або хрящової тканини.
Екзостом — у ботаніці: зовнішній шар клітинної стінки спори у мохоподібних рослин, що зазвичай має скульптуровану поверхню.