1. Місцевість, вкрита вербами; вербовий гай, вербник.
2. Збірно: вербові гілки, пруття, лоза.
3. Розм. Назва деяких видів верби, особливо верби білої (Salix alba).
Словник Української Мови
Буква
1. Місцевість, вкрита вербами; вербовий гай, вербник.
2. Збірно: вербові гілки, пруття, лоза.
3. Розм. Назва деяких видів верби, особливо верби білої (Salix alba).
Приклад 1:
Де ся підтіпанка вмішалась,
То верб’я золоте росло;
Земля б щасливою назвалась,
Коли б таке пропало зло!
Чрез неї вся Латинь возстала
І на троян її напала,
І Турн зробивсь Енею враг.
— Самчук Улас, “Марія”