Древослів

Словник Української Мови

  • вертлюжний

    1. (анат.) Стосовний до вертлюга (кульшового суглоба), що належить до нього або розташований у його ділянці (напр., вертлюжна западина).

    2. (тех.) Призначений для обертання, повороту або з’єднання деталей, що обертаються; шарнірний, поворотний (напр., вертлюжне з’єднання, вертлюжний вузол).

  • верховний

    1. Найвищий за статусом, владою або значенням; головний, вищий у системі управління чи ієрархії (наприклад, про органи влади).

    2. Розташований або той, що відбувається вгорі, на висоті; верхній.

    3. Який стосується верховодження, керівництва; провідний, керівний.

  • глином’яльний

    1. Призначений для м’яття глини, пов’язаний з процесом її розминання та обробки.

    2. Стосовний до машини, механізму або пристрою, що використовується для розминання, перемішування та однорідного ущільнення глиняної маси перед подальшим використанням (наприклад, у цегельному виробництві, гончарстві).

  • вертлюговий

    Який стосується вертлюга (верхньої частини задньої кінцівки тварини, що з’єднує стегно з гомілкою) або розташований у цій ділянці.

    Який стосується вертлюга (технічного пристрою — шарнірної деталі для обертання частин механізмів).

  • верховна

    1. Яка стосується верховенства, найвищої влади в державі або організації; найвища, головна.

    2. Яка знаходиться нагорі, у верхній частині чогось; верхівна (застаріле або спеціалізоване вживання).

  • етилртуть

    Етилртуть — органічна сполука, алкілпохідне ртуті з формулою C₂H₅Hg⁺, що входить до складу деяких токсичних сполук (наприклад, етилртуть хлориду), які раніше використовувалися як фунгіциди або як консервант (тиомерсал) у деяких вакцинах та фармацевтичних продуктах.

  • вертливий

    1. Який швидко, легко рухається, обертається; моторний, жвавий.

    2. Який часто, швидко змінює своє положення, напрямок; непостійний, мінливий.

    3. Перен. Про людину: рухливий, метушливий, невсипущий.

  • верховинський

    1. Стосунковий до Верховини — історико-географічного регіону в Українських Карпатах, розташованого у верхів’ях річок Прут, Черемош, Серет та їхніх приток; також — до міста Верховина (районного центру в Івано-Франківській області).

    2. Стосунковий до гуцулів, їхнього побуту, культури, говірки, традицій, що походять із цього регіону.

  • глином’ялка

    Глином’ялка — машина або пристрій для розминання, перемішування та однорідного змішування глини з водою або іншими добавками перед подальшим використанням (наприклад, у гончарстві, цегельному виробництві).

    Глином’ялка — проста ручна або механізована установка, що складається з ємності та місильних органів (вальців, лопатей), призначена для очищення глини від домішок і надання їй пластичності.

  • вертко

    1. Швидко, спритно, зручно обертаючись, крутячись; моторно, жваво.

    2. Переносно: кмітливо, дотепно, з винахідливістю (про мислення, відповіді тощо).