1. Яка стосується верховенства, найвищої влади в державі або організації; найвища, головна.
2. Яка знаходиться нагорі, у верхній частині чогось; верхівна (застаріле або спеціалізоване вживання).
верховна
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«Красота в десницѣ твоей…» С богом краткая жизнь исполняет долгія лѣта, а дѣло с ним есть само себѣ верховна награда.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Верховна влада в Ашшурі — невеликій, але багатій державі — належала раді старійшин, що складалася з представників знатних родів, народні ж збори на початку II тис. до н. е. вже втратили своє колишнє значення.
— Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |