Словник Української Мови
1. Стосовний до вендів — західнослов’янських племінних об’єднань, що мешкали в середньовіччі між Одером і Ельбою (Лабою), а також до їхньої мови та культури; полабський.
2. Стосовний до вендів — історичної назви лужицьких сербів (сорбів) у Німеччині, а також до їхньої мови та культури; лужицький, сорбський.
3. У геології: стосовний до венду — останнього періоду протерозойської ери, що передував кембрію; відносяться до цього періоду.
1. (Великий) — застарілий варіант слова “великий”, що вживався в українській мові до початку XX століття, особливо на Західній Україні; нині вважається архаїзмом або діалектизмом.
2. (Великдень) — народна, діалектна назва головного християнського свята — Воскресіння Христового (Великодня).
1. Органічна сполука, сіль або ефір етилового спирту, що утворюється при заміні атома водню гідроксильної групи на атом металу (наприклад, етилат натрію C₂H₅ONa).
2. Рідка речовина, що є продуктом взаємодії етилового спирту з лужними металами; застосовується в органічному синтезі як каталізатор або реагент.
Вендобіонти — викопні організми, що існували в едіакарський період (пізній протерозой, близько 635–541 млн років тому), представники найдавнішої макроскопічної біоти, що мали м’які тіла без мінерального скелета та відрізнялися дивними, часто фрактальними формами, що не мають аналогів серед сучасних організмів.
Вендобіонти — загальна назва для комплексів викопних решток едіакарської фауни, що знайдені на всіх континентах і вважаються свідченням раннього експериментування природи з багатоклітинними формами життя до “кембрійського вибуху”.
Глеєтеча — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.
1. Зменшувально-пестлива форма до прикметника “великий”, що виражає невеликий розмір або ступінь ознаки, часто з відтінком ласкавості, ніжності або іронії.
2. (У значенні власної назви, термін) Прізвисько або складова прізвиська історичної особи — гетьмана Війська Запорозького Івана Виговського (пом. 1664), яке вживалося в козацькому середовищі.
Венгжинович — польське прізвище, що походить від імені Венгжин (пол. Węgrzyn, від węgier — «угор, угорець»), з додаванням патронімічного суфікса -ович, тобто означає «син Венгжина».
Венгжинович — українське прізвище, що є фонетичною адаптацією або запозиченням однойменного польського прізвища.
1. (заст., поет.) Те саме, що величний — який має велич, сповнений величі; гідний поваги, захоплення; величавий.
2. (капіталізація: Величенний) Уживається як складова частина офіційного титулу високопоставлених осіб, зокрема митрополитів і патріархів у християнстві (наприклад, Блаженнійший і Величенний Митрополит, Його Величенство).
1. Який стосується Угорщини (офіційна назва — Угорщина), її території, населення, культури, історії або державності.
2. Який стосується угорців (мадярів), їхньої національної приналежності, мови, етнічних особливостей, традицій.
3. Який створений, виготовлений або поширений в Угорщині; характерний для цієї країни.