1. Дуже великий за розмірами, обсягом, значенням; гігантський, колосальний.
2. Надзвичайно сильний за ступенем вияву; потужний, інтенсивний.
3. (У переносному значенні) Надзвичайно важливий, вагомий, видатний.
-
глеюватий
1. (Про ґрунт) Який містить значну кількість глею, глинистої складової; важкий, в’язкий, слизький.
2. (Перен., розм.) Про людину: млявий, повільний, незграбний у рухах або діях.
-
венгеров
1. Власна назва міста районного значення в Новосибірській області Росії, адміністративного центру Венгеровського району.
2. Власна назва селища міського типу в Саратовській області Росії, адміністративного центру Новобураського району (історична назва до 1960 року — Венгерово).
3. Прізвище російського та українського походження, що походить від етноніма «венгр».
-
величатися
1. Бути відомим під певною назвою, мати якесь ім’я, найменування (переважно про географічні об’єкти, місцевості).
2. (застаріле або високе) Виділятися своєю величчю, пишнотою; гордо височіти.
3. (застаріле) Гордуватися, пишатися чимось, хизуватися.
-
етиларсенітний
1. (хімія) Який стосується етиларсеніту — солі етиларсенітної кислоти, що містить аніон AsO₂C₂H₅⁻ або відноситься до похідних етиларсинової кислоти.
2. (біохімія, мед.) Який містить або стосується сполук етиларсеніту, зокрема в контексті деяких лікарських засобів або хімічних реагентів (наприклад, новарсенолу).
-
венальний
1. Пов’язаний з веном (венозною кров’ю), що стосується венозної системи кровообігу.
2. У медицині та анатомії: призначений для введення в вену, що відноситься до вени (наприклад, венальний катетер).
-
глечичок
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “глечик”: невеликий глечик, глек.
2. Ботанічна назва рослини з родини гвоздикових, відомої як “сон-трава” або “простріл” (Pulsatilla).
3. Розмовна назва гриба печериці (шампіньйона), що має форму, схожу на маленький глечик.
4. Медичний термін: частина внутрішнього вуха, одна з трьох порожнин кістяного лабіринту, що має форму невеликого горщика (utriculus).
-
величати
1. Високо оцінювати, визнавати чиїсь заслуги, чесноти; прославляти, шанувати.
2. Надавати комусь високого титулу, звання або почесного найменування; титулувати.
3. Урочисто, з повагою звертатися до когось, називаючи за посадою, титулом або використовуючи особливі ввічливі форми (наприклад, “величати пана гетьманом”).
4. (Застаріле та діалектне) Влаштовувати урочистий обряд з піснями-величаннями на весіллі чи іншому святі; співати величальні пісні на честь когось.
-
велітися
1. (заст.) Бути наказаним, призначеним вищою силою, долєю; відбуватися за волею Божою або за вищим велінням.
2. (перен., рідк.) Бути бажаним, наміченим; мати намір щось зробити, плануватися (часто з відтінком іронії або про волевиявлення).
-
етиларсеніт
Етиларсеніт — органічна сполука, похідна арсенітної кислоти, в якій один атом водню замінений на етильний залишок (C₂H₅); солі та естери такої кислоти.