1. Бути відомим під певною назвою, мати якесь ім’я, найменування (переважно про географічні об’єкти, місцевості).
2. (застаріле або високе) Виділятися своєю величчю, пишнотою; гордо височіти.
3. (застаріле) Гордуватися, пишатися чимось, хизуватися.
величатися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нурадин, який стояв збоку, під ним грав сірий арабах, мовив заразом до обох, у нього вже погинуло кілька чамбулів, і він не хотів нових втрат: — Не годиться величатися в такий час. Коли лютуватимеш на них, тільки завдаси шкоди.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Кожний театр із завистю може дивитися на українську сцену, яка має змогу величатися такою артисткою”! У такому більш-менш дусі писали про Бачинську: “Gazeta Narodowa” (ч.
— Невідомий автор
Частина мови: дієслово () |