верховний
[ʋɛrxoʋnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Юриспруденція) –
Найвищий за статусом, владою або значенням; головний, вищий у системі управління чи ієрархії (наприклад, про органи влади).
- (Географія) –
Розташований або той, що відбувається вгорі, на висоті; верхній.
- (Менеджмент) –
Який стосується верховодження, керівництва; провідний, керівний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. верховний, р. верховного, д. верховному, з. верховного, о. верховним, м. верховнім