Словник Української Мови
Особовий займенник другої особи множини, що вживається для звертання до двох або більше осіб, а також як форма ввічливого звертання до однієї особи.
У ввічливому або офіційному звертанні до однієї особи замінює займенник “ти”, виражаючи повагу, дистанційність або формальність стосунків.
1. (Про тканину, одяг) Такий, що має візерунок, прикрашений візерунком; узористий.
2. (Перен., розм.) Винятковий, чудовий, що може служити зразком; взірцевий.
1. (від «взірцевий») На взірець, за зразком; так, як властиво взірцю, еталону.
2. (перен.) Ідеально, бездоганно, зразково.
1. Який є взірцем, зразком для наслідування; ідеальний, бездоганний.
2. Який служить зразком, моделлю для виготовлення чогось; типовий, еталонний.
1. Почати робити щось, приступити до якоїсь діяльності, зайнятися чимось.
2. З’явитися, виникнути (про почуття, думки, явища тощо).
3. Охопити, опанувати когось (про стан, почуття).
4. Дістатися, бути отриманим, знайденим (часто з відтінком несподіваності).
5. (У поєднанні з інфінітивом) Виявити готовність, згоду або рішучість щось зробити.
6. (Розм.) Потрапити під вплив, опинитися в якомусь (зазвичай неприємному) стані або місці.
1. (про людину) Такий, що перебуває під арештом або затриманий правоохоронними органами.
2. (про територію, населений пункт) Такий, що захоплений, окупований ворогом під час військових дій.
3. (у спорті, про м’яч, шайбу) Такий, що був зупинений або перехоплений воротарем або гравцем захисту, не давши йому потрапити до воріт або забити гол.
4. (розм., про людину) Такий, що перебуває в стані сильного сп’яніння або наркотичного сп’яніння.
1. Схопити, охопити рукою (руками) щось, щоб утримувати, мати при собі, нести тощо.
2. Заволодіти кимось, чимось силою, захопити; зайняти якусь територію.
3. Отримати, придбати, дістати щось у власність, у користування або на певних умовах.
4. Прийняти, запросити до себе, на роботу, навчання тощо; залучити до участі в чомусь.
5. Привласнити собі, прийняти на себе (обов’язки, зобов’язання, роль, вигляд тощо).
6. Застосувати, використати щось для певної мети; скористатися чимось.
7. Рушаючи, повести з собою когось, щось; приєднати до себе.
8. Охопити, опанувати (про почуття, стан, явище).
9. Почати робити щось, приступити до якоїсь дії (часто у поєднанні з іншим дієсловом у неозначеній формі).
10. Прийняти до уваги, врахувати щось; прийняти за основу, за принцип.
11. Засвоїти, запам’ятати; засвоїти певні знання.
12. Одержати, стягнути (гроші, податок тощо).
13. У математиці: виділити, позначити частину чогось; виконати арифметичну дію віднімання.
14. У картярській грі: зіграти карту, перебити карту суперника.
1. Призначений для взуття, що стосується виробництва, зберігання чи продажу взуття.
2. Який є частиною взуття або використовується для його виготовлення.
Стосовний до взуття, призначений для взуття або пов’язаний з його виробництвом чи продажем.
1. Надіти на ноги взуття (чоботи, туфлі, кросівки тощо).
2. (переносно) Одягнутися, вбратися в щось (зазвичай нове, гарне).