1. Який має взуття на собі, обутий.
2. Який має певний тип або стан взуття (зазвичай у складних словах, наприклад, легко взутий, босоніж взутий).
-
взути
1. Надіти на ноги взуття (чоботи, туфлі, кросівки тощо).
2. Забезпечити когось взуттям, купити комусь взуття.
3. (переносно, розмовне) Завдати поразки, перемогти когось у сутичці, змаганні.
-
взуватися
1. Надівати на ноги взуття (чоботи, туфлі, кросівки тощо).
2. (переносне значення) Отримувати, купувати собі взуття; забезпечувати себе взуттям.
-
взувати
1. Надівати взуття на ноги (собі або комусь іншому).
2. Забезпечувати когось взуттям.
-
ї
1. Використовується для підкреслення, уточнення або конкретизації названої особи, предмета, явища, місця, часу тощо, вказуючи на саме цей, а не інший елемент.
2. Слугує для логічного виділення та посилення члена речення, часто перед перерахуванням або уточнюючим поясненням.
3. Вживається для підтвердження точності, істинності висловлюваного, відповідаючи на питання «у якому сенсі?», «як саме?».
4. (У мовленні) Використовується як заповнювач паузи для зосередження уваги слухача на наступному слові або фразі.
-
взорчатий
Взорчатий — що має вигляд, форму зорі; зіркоподібний, зірчастий.
-
взорчастий
1. (Про зброю) Такий, що має нарізи у стволі; нарізний.
2. (Про поверхню) Вкритий взорами, тобто поздовжніми заглибленнями, борозенками або смугами.
-
взорити
1. (діалектне) Піднімати, підіймати щось угору; підводити.
2. (діалектне) Відкривати, розкривати (наприклад, вікно, двері).
3. (переносне значення, діалектне) Викликати, спричиняти якісь явища або почуття (наприклад, сумніви, тривогу).
-
взористий
Взористий (власна назва) — що стосується села Взористе в Україні, пов’язаний із ним; такий, що походить із Взористого.
-
взолочений
Взолочений (від дієслова “взлочити”) — такий, що має на собі шар лою; покритий лоєм для надання блиску, захисту або для інших технічних цілей.