1. Який має взуття на собі, обутий.
2. Який має певний тип або стан взуття (зазвичай у складних словах, наприклад, легко взутий, босоніж взутий).
взутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тодор був взутий у черевики, які йому пошив його син. Черевики залишали на снігу великі грубі дерматинові сліди.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: прикметник () |