Словник Української Мови
1. (про дитину) Набігатися, награтися досхочу, втомитися від активної гри.
2. (про тварину, перев. про коня) Набігатися, наскакатися, втомитися від руху, втратити надмірну енергію, стати спокійнішим.
3. (перен., розм.) Активно, з захопленням віддатися якійсь справі, заходу, знайти собі розвагу, розраду в чомусь.
1. Лінгвістичний термін, що позначає властивість речення мати дві граматичні основи (два підмети та два присудки), тобто бути складним реченням, що складається з двох предикативних одиниць.
2. У логіці та філософії — властивість судження або висловлювання містити дві предикації, тобто встановлювати зв’язок між двома окремими положеннями або станами.
1. Отримувати перемогу в змаганні, суперництві, грі тощо; перемагати.
2. Отримувати щось як виграш у лотереї, азартній грі, розіграші.
3. Добувати, отримувати користь, перевагу внаслідок певних дій або обставин.
4. У музиці: виконувати музичний твір на інструменті, грати.
1. Властивість або стан системи, організації чи процесу, що передбачає одночасне функціонування двох паралельних потоків (наприклад, навчання, обробки даних, руху).
2. У системах освіти — організація навчального процесу, при якій заклад здійснює підготовку фахівців за двома формами навчання одночасно (наприклад, денною та заочною).
3. У техніці та інформатиці — здатність пристрою або програми обробляти два потоки даних або виконувати два незалежні процеси одночасно.
1. (про тварин) Одужати після хвороби, загоїти рани, повернутися до здорового стану.
2. (переносно, розмовне) Відновити сили, прийти до тями після важких переживань, хвороби, виснаження; видужати.
1. (біол.) Наявність у виду двох статей — чоловічої та жіночої; роздільностатевість.
2. (перен., книжн.) Подвійність, наявність двох протилежних початків, сторін, якостей тощо.
1. Дієслово, що означає: довести до повного одужання, зцілити від хвороби або поранення, особливо тривалою ретельністю догляду.
2. У переносному значенні: усунути, ліквідувати якусь негативну ситуацію, наслідки чогось шкідливого (наприклад, вигоїти конфлікт, вигоїти проблему).
1. Наявність двох протилежних, протиставлених один одному полюсів, центрів сили, впливу або протиріч у певній системі, суспільстві, явищі.
2. (У міжнародних відносинах, політології) Структура світового порядку, за якої домінують дві наддержави або два протиборчі блоки держав, що мають рівну силу та вплив.
3. (У психіатрії, розм.) Скорочена назва біполярного афективного розладу — психічного захворювання, що характеризується чергуванням епізодів манії (або гіпоманії) та депресії.
1. (Про тварину) Який одужав після хвороби, поранення або операції завдяки догляду та лікуванню; вилікуваний.
2. (Переносно, про рану, ушкодження) Такий, що зажив, загоївся.
1. (політ.) Система міжнародних відносин, заснована на домінуванні двох наддержав (полюсів сили) та їхніх блоків, що визначають світову політику; біполярність.
2. (фіз., ел.) Наявність двох різнойменних полюсів (наприклад, у електричному пристрої або магніті).
3. (перен.) Подвійність, наявність двох чітко виражених протилежних початків, принципів або позицій у якому-небудь явищі, процесі чи системі.