1. Лінгвістичний термін, що позначає властивість речення мати дві граматичні основи (два підмети та два присудки), тобто бути складним реченням, що складається з двох предикативних одиниць.
2. У логіці та філософії — властивість судження або висловлювання містити дві предикації, тобто встановлювати зв’язок між двома окремими положеннями або станами.