двоприсудковість

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Лінгвістичний термін, що позначає властивість речення мати дві граматичні основи (два підмети та два присудки), тобто бути складним реченням, що складається з двох предикативних одиниць.

2. (Філософія) –

   У логіці та філософії — властивість судження або висловлювання містити дві предикації, тобто встановлювати зв’язок між двома окремими положеннями або станами.

Правопис та відмінювання