Словник Української Мови
Буква
Аналогій, -я, чол. 1. У риториці та логіці — умовивід, у якому на основі подібності предметів, явищ, понять в одних ознаках робиться висновок про їхню подібність в інших ознаках; висновок за аналогією.
2. У лінгвістиці — уподібнення, вирівнювання форм мови під впливом більш поширених або продуктивних зразків (наприклад, зміна відмінювання іменника за аналогією до інших іменників).
Приклад 1:
Щоб заповнити лакуни на історичному полотні, вченим доводиться широко вдаватися до ненадійного методу аналогій, грубо кажучи — дофантазовувати. Це робить їхні наукові узагальнення значною мірою гіпотетичними, породжує скептичне ставлення сучасних інтелектуалів до ремесла історика- античника, про що свідчить, наприклад, саркастична репліка поета Ігоря Губермана: Нам глубь веков уже видна Неразличимою детально, И лишь историку дана Возможность врать документально.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”