Древослів

Словник Української Мови

  • двофазність

    1. (техн.) Властивість або стан системи, процесу чи явища, що характеризується наявністю двох чітко виражених, послідовних або чергуючихся фаз (стадій, етапів).

    2. (фіз., хім.) Стан речовини або системи, що складається з двох однорідних частин (фаз) з чіткою межею поділу між ними, наприклад, рідина-газ, рідина-тверде тіло.

    3. (мед., фізiol.) Характер функціонування деяких органів або процесів, що включає дві основні стадії, наприклад, двофазна діяльність серця (систола і діастола) або двофазний менструальний цикл.

  • видавитися

    1. Вийти, витекти назовні під тиском або внаслідок сильного стискання (про рідину, пасту тощо).

    2. Пробитися, з’явитися на поверхні, подолавши опір оточуючого середовища (про рослини, частини механізмів).

    3. Розташуватися, поміститися в обмеженому просторі або серед великої кількості людей, притиснувшись один до одного.

  • двоутробність

    1. Біологічна властивість деяких ссавців (зокрема, сумчастих), що полягає в наявності у самиці двох окремих маток (uterus duplex), які відкриваються у вагіну.

    2. У переносному значенні — стан подвійності, роздвоєності, наявність двох суттєво різних початків, явищ або тенденцій у чомусь.

  • видавити

    1. Силою натиску змусити щось вийти з середини чогось, виштовхнути назовні.

    2. Отримати рідину, сік або подібну субстанцію з чогось шляхом сильного стискання, пресування.

    3. Перен. Домогтися чогось від когось із зусиллям, з напруженням, часто всупереч бажанню.

    4. Техн. Виготовити деталь, виріб шляхом продавлювання, прокатки або пропускання матеріалу через отвір форми (преса, екструдера тощо).

    5. Розм. Витратити, використати щось із значним зусиллям або примусово (наприклад, гроші).

  • двоутробка

    1. Рід ссавців родини кенгурових, що мешкають у Австралії та Новій Гвінеї, представники якого мають добре розвинену передню сумку для виношування дитинчат (лат. Dorcopsis).

    2. Застаріла народна назва деяких сумчастих тварин, зокрема представників родини кенгурових, що вказуювала на наявність у них сумки (утроби) для потомства.

  • видаватися

    1. Здаватися, сприйматися певним чином, виглядати якось (наприклад: “Все це видається мені дивним”).

    2. Виходити, виходити назовні, з’являтися (застаріле або книжне вживання, наприклад: “Сонце видалося з-за хмар”).

    3. Виходити заміж, віддавати за нареченого (застаріле вживання, наприклад: “Вона видалася за багатого пана”).

  • двоударність

    1. Фонетична властивість деяких слів, за якої наголошеними є два склади, що може виникати внаслідок збігу основного та побічного наголосу або в певних граматичних формах.

    2. У літературознавстві — віршований розмір, де в межах одного слова можливе два наголоси, що створює ритмічну особливість.

  • видавати

    1. Передавати щось у чиєсь розпорядження, надавати, відпускати (гроші, товар, продукцію тощо).

    2. Друкувати та поширювати (друковані видання, книги, газети, журнали).

    3. Розкривати, робити відомим для інших щось таємне, приховане; зраджувати когось.

    4. Виявляти, проявляти якісь властивості, почуття, ознаки (наприклад, видавати себе, видавати залишки втоми).

    5. Виходити заміж, одружувати (про жінку, дівчину — зазвичай у конструкції “видавати заміж”).

    6. Випускати, виділяти (звук, запах, світло тощо).

    7. Уживати зі словом “себе” для позначення намагання здаватися кимось іншим, удавати когось.

  • видаваний

    1. Такий, що видається, поширюється офіційно або публічно (про документи, видання тощо).

    2. Такий, що виплачується, виплачуваний (про грошові кошти, допомогу тощо).

    3. У словосполученнях: такий, що видає себе за когось, прикидається кимось.

  • двотумбовість

    Властивість або якість бути двотумбовим, тобто мати два тумби (опорні стійки, пілони) як конструктивну основу, що характерно для деяких типів споруд, зокрема мостів.