1. Фонетична властивість деяких слів, за якої наголошеними є два склади, що може виникати внаслідок збігу основного та побічного наголосу або в певних граматичних формах.
2. У літературознавстві — віршований розмір, де в межах одного слова можливе два наголоси, що створює ритмічну особливість.