Значення
- (Лінгвістика) –
Фонетична властивість деяких слів, за якої наголошеними є два склади, що може виникати внаслідок збігу основного та побічного наголосу або в певних граматичних формах.
- (Література) –
У літературознавстві — віршований розмір, де в межах одного слова можливе два наголоси, що створює ритмічну особливість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двоударність, р. двоударності, д. двоударності, з. двоударність, о. двоударністю, м. двоударності, к. двоударносте