• аппозитивність

    1. У лінгвістиці — властивість апозиції, тобто синтаксичний зв’язок між двома однорідними членами речення (переважно іменниками), при якому один член стоїть поруч з іншим і уточнює або пояснює його, будучи з ним у відношенні тотожності (наприклад: “Мій брат, лікар, приїхав”).

    2. У логіці та семіотиці — відношення тотожності між двома поняттями або знаками, коли вони вказують на один і той самий об’єкт або клас об’єктів, але розкривають його з різних боків або в різних аспектах.

  • аппозиційний

    1. (лінгв.) Пов’язаний з апозицією (аппозицією), що виражає або містить апозицію; такий, що є прикладкою. Аппозиційний зв’язок.

    2. (біол.) Стосовний до апозиції (аппозиції) — способу росту, при якому нові шари чи частини утворюються шляхом нарощування на поверхні вже існуючих. Аппозиційний ріст кісткової тканини.

  • аппозиція

    1. У лінгвістиці — синтаксичне відношення між двома сусідніми членами речення (зазвичай іменниками або словосполученнями), які позначають один і той самий предмет або явище, причому другий член уточнює, конкретизує або називає перший із іншої точки зору, наприклад: “Мій брат, лікар, приїхав”; “Місто Київ”.

    2. У біології (цитології) — тісне прилягання клітин один до одного в тканинах організмів без злиття їхніх мембран.

    3. У політичній термінології — опозиція, протиставлення; політична сила або група, що протистоїть правлячій владі.

  • апраксія

    Апраксія — неврологічний синдром, при якому порушується здатність до виконання заучених цілеспрямованих рухів та дій (наприклад, застосування знайомих предметів, одягання) за відсутності парезів, порушень координації або розумових вад.

    Апраксія — втрата або порушення складної форми діяльності (праксису), коли людина не може виконати певні рухи за командою або за зразком, хоча фізично здібна їх зробити і розуміє поставлене завдання.

  • апрактоагнозія

    Апрактоагнозія — неврологічний синдром, при якому порушується здатність виконувати цілеспрямовані рухи та дії (апраксія) поєднується з порушенням сприйняття та розпізнавання предметів чи просторових зв’язків (агнозія), часто внаслідок ураження тім’яної частки головного мозку.

  • апресорій

    Апресорій — у біології та медицині: спеціалізований орган прикріплення у деяких паразитичних організмів (наприклад, у грибів або червів), за допомогою якого вони фіксуються на поверхні тіла господаря.

    Апресорій — у ботаніці: утворення у вигляді розширення на кінчику гіфи (нитчастого відростка) гриба, що слугує для міцного прилипання до рослинної тканини та подальшого проникнення в неї.

  • апрет

    Апрет (від фр. apprêt) — 1. Спеціальна хімічна обробка тканин, що надає їм певних властивостей: жорсткості, гладкості, блиску, несминаємості, водостійкості тощо.

    Апрет — 2. Складова речовина (наприклад, крохмаль, смола, клей), що використовується для такої обробки.

    Апрет — 3. Застаріле позначення для підготовчого ґрунтового шару в живописі або лаківницьких роботах.

  • апрета

    Апрета — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

  • апретований

    1. (від фр. approuver — схвалювати) Про документ, рішення, план тощо: такий, що отримав офіційне схвалення, затвердження від уповноваженої особи чи інстанції; затверджений, санкціонований.

    2. (спец.) Про зразок міри чи вимірювального приладу: такий, що офіційно визнаний відповідним встановленим державним стандартам і дозволений до застосування; клеймений.

  • апретоламний

    1. (у фармакології) Стосовний до препарату “Апретолам” (торговельна назва), що є транквілізатором з групи бензодіазепінів.

    2. (у медицині) Який має властивості, подібні до апретоламу (ефект зниження тривоги, заспокоєння, міорелаксації).