Словник Української Мови
1. Покласти, розмістити щось на поверхні або в певному місці, часто з метою демонстрації, сушіння чи організації.
2. Розповісти, викласти думки, плани, факти послідовно і докладно.
3. Витратити, віддати певну суму грошей на щось (розмовне).
4. У техніці та будівництві: покласти, змонтувати конструкцію з окремих елементів (наприклад, виложити стіну цеглою, виложити плиткою).
5. У картярських та настільних іграх: зробити хід, поклавши карту або фігуру на визначене місце.
Демонстрування — дія за значенням дієслова демонструвати; показування, пред’явлення чого-небудь для огляду, ознайомлення або з метою публічної виставки.
Демонстрування — публічний вираз громадської думки, настроїв, протесту або вимог шляхом масового руху людей з гаслами, транспарантами тощо; проведення демонстрації.
Демонстрування — наочне пояснення, ілюстрування якого-небудь положення, теорії, принципу дії чогось на прикладі, моделі, досліді.
1. (про місцевість) Такий, що має вилоги — пологі, витягнуті підвищення або схили; горбистий, пагорбистий.
2. (переносно, рідко) Виразний, рельєфний, випуклий (про риси обличчя, деталі тощо).
1. Масовий вихід людей на вулиці та площі з метою висловлення суспільно-політичних вимог, протесту або підтримки.
2. Показ, публічне представлення чого-небудь (наприклад, товарів, техніки, мистецьких творів) з метою ознайомлення або реклами.
3. Наочний показ, ілюстрація якогось явища, принципу або способу дії, часто з навчальною метою.
4. (Застаріле) Відверте виявлення, вираження якихось почуттів, ставлення (наприклад, симпатії, поваги).
1. Особа, яка бере участь у демонстрації (масовому громадському заході) для висловлення громадського протесту, вимог або підтримки.
2. Особа, яка демонструє (показує, представляє) товари, техніку, зразки чого-небудь потенційним покупцям або відвідувачам.
3. Навчальний посібник, пристрій або модель, що служить для наочного показу, ілюстрації явищ, законів, принципів дії чогось (наприклад, демонстратор електричного поля).
4. Той, хто демонструє (виявляє, показує) які-небудь почуття, властивості, навички.
1. (про рибу, водних тварин) Потрапляти у знаряддя лову, бути спійманим під час вилову.
2. (переносно, розмовне) Виявлятися, бути викритим унаслідок пошуків, перевірки або спостереження (часто про помилки, порушення, таємниці).
3. (переносно, розмовне) Ловити себе на якійсь думці, відчутті, усвідомлювати їх у собі.
1. Властивість або якість, що виражається у навмисному, показному, часто викликаючому поведінці, вчинках або манерах, спрямованих на те, щоб привернути увагу оточуючих та продемонструвати свої почуття, переконання або ставлення.
2. У психології — риса характеру або особливість поведінки, що проявляється в постійній потребі індивіда бути в центрі уваги, емоційно впливати на оточуючих через театральність, афектацію та підкреслену виразність реакцій.
3. У мовознавстві — граматична або лексична категорія, що вказує на показ, виділення певного предмета, ознаки або дії з оточення (наприклад, демонстративні займенники або прислівники: цей, той, там, тут).
1. Дістати з води (рибу, морських тварин тощо) за допомогою спеціальних знарядь чи пристосувань; ловити в значній кількості або систематично.
2. Переносно: помічати, розпізнавати, вловлювати (якісь деталі, відтінки, особливості, наприклад, у мові, поведінці, звуках).
3. Розмовне: ловити когось, здебільшого на місці вчинення чогось, знаходити та затримувати.
1. Який був витягнутий з води за допомогою знаряддя лову (сетей, вудок тощо) — про рибу, морських тварин чи інші водні об’єкти.
2. Який був знайдений, виявлений і вилучений з певного середовища або масиву даних (наприклад, виловлений вірус із комп’ютерної системи, виловлений із потоку інформації).