Словник Української Мови
1. Дієслово, що означає довести когось або щось до певного стану, результату або становища через колискування, ніжне виховання або тривалий вплив; випестити, вигодувати.
2. У переносному значенні — створити, виношувати, довести до життя ідею, задум, проект (часто з відтінком старанного й тривалого зусилля).
1. (зоол.) Представник ряду десятиногих ракоподібних (Decapoda), до якого належать краби, раки, креветки та інші.
2. (палеонт.) Викопна десятинога креветка.
1. (про металеві предмети) Набувати певної форми внаслідок ковки; формуватися, створюватися за допомогою удару молота або преса.
2. (переносно) Формуватися, вироблятися, створюватися в результаті напруженої праці, випробувань, боротьби (про характер, волю, майстерність тощо).
Неорганічний аніон, що складається з десяти атомів кисню, одного атома фосфору та має три негативні заряди; хімічна формула: PO₄³⁻.
1. (у прямому значенні) Обробляти метал, надаючи йому певної форми за допомогою ударування (молотом, кувалдою); кувати.
2. (у переносному значенні) Створювати, творити щось важке, тривалою наполегливою працею; виробляти, випікати (характер, волю, талант тощо).
3. (у переносному значенні) Розробляти, формулювати (думку, ідею, план тощо).
Процедура видалення канюлі (спеціальної трубки) з просвіту органу або порожнини тіла після завершення медичної маніпуляції, наприклад, після трахеостомії.
1. (розм.) З великими зусиллями, повільно та незграбно вибратися, вилізти звідкись; вивозитися, виплутатися.
2. (перен., розм.) З труднощами подолати складну, незручну ситуацію; вийти з неприємного становища.
1. Випити, ковтаючи рідину великими ковтками, зазвичай швидко або з великою кількістю.
2. (переносно) Поглинути, охопити, взяти в себе (про великий простір, темряву тощо).
Процес усунення або нейтралізації канцерогенних (що спричиняють рак) властивостей речовин, продуктів харчування, навколишнього середовища або впливів.
Комплекс заходів, спрямованих на запобігання канцерогенному впливу та зниження ризику виникнення онкологічних захворювань.
1. Стосовний до вику (старовинної української міри об’єму рідин, що дорівнювала приблизно 60-70 літрам), пов’язаний з ним; такий, що вимірюється або відміряний виками.
2. Уживається у складі власної назви історичної місцевості Києва — Виковий став (Виків, Викове урочище), що походить від розташування там у давнину королівських винокурень або мірницьких складів.