1. Абстрактний іменник, що означає наявність демонічних, сатанинських, згубних властивостей або сутнісну природу, подібну до демона; злісність, жорстокість, надприродна гріховність.

2. У мистецтві та літературі — естетична якість, що характеризується містичною, фатальною, пригнічуючою або зловісною силою, часто пов’язаною з образами зла, темряви чи потойбіччя.

3. У розмовній мові — надзвичайна інтенсивність, нестримна енергія або захоплююча майстерність у чомусь, що викликає подив або навіть жах (наприклад, про талант, прагнення, гру музиканта).

1. Релігійно-філософське вчення, що розглядає демонів (злих духів) як реальні сутності, здатні впливати на світ і людину; віра в існування демонів та їхню активну участь у земних подіях.

2. У культурології та мистецтві — творче спрямування, естетика, що звертається до тем підсвідомого, ірраціонального, гріховного, потойбічного, часто пов’язана з образами зла, спокусы та метафізичного бунту.

3. У переносному значенні — демонічний, надзвичайно могутній, приголомшливий і часто зловісний характер когось або чогось; прояв надлюдської, містично забарвленої сили або енергії.

Процес розбирання, розбірки або знесення конструкцій, механізмів, споруд або обладнання, що раніше були змонтовані або встановлені.

У переносному значенні — ліквідація, руйнування, скасування якоїсь структури, системи, інституції або встановленого порядку.

1. Фахівець, який займається демонтажем (розбиранням, розбиранням на частини) будівель, споруд, конструкцій або обладнання.

2. Робітник, що виконує роботи з демонтажу, знесення або утилізації різних об’єктів.

1. Розбирання, розбірка, роз’єднання складових частин механізму, споруди, конструкції або встановленого обладнання з метою ремонту, заміни чи ліквідації.

2. Переносне значення: цілеспрямоване руйнування, ліквідація якоїсь системи, структури, інституції чи встановленого порядку.