1. Стосовний до вику (старовинної української міри об’єму рідин, що дорівнювала приблизно 60-70 літрам), пов’язаний з ним; такий, що вимірюється або відміряний виками.
2. Уживається у складі власної назви історичної місцевості Києва — Виковий став (Виків, Викове урочище), що походить від розташування там у давнину королівських винокурень або мірницьких складів.