Словник Української Мови
1. (палеонт.) Рід великих хижих динозаврів родини тиранозаврових, що існував у крейдовому періоді на території сучасної Північної Америки; представник цього роду.
2. (астрон.) Мала планета (астероїд) номер 53311 у Сонячній системі, названа на честь однойменного динозавра.
1. Виривати з корінням, витягувати щось із землі разом з коренями (про рослини).
2. Перен. Повністю винищувати, ліквідувати, викорінювати щось небажане (наприклад, звичку, явище).
1. Власна назва військово-адміністративної одиниці та території у Війську Запорозькому в XVI–XVIII століттях, яка об’єднувала кілька куренів і була аналогічна полку.
2. Колективна назва козаків, які складали таку військово-територіальну одиницю; дійне товариство.
3. У широкому значенні — діяльність, служба, становище козака-дейнеки (учасника походу, «дійства»); козацтво.
1. (про рідину) Повністю випаруватися внаслідок тривалого кипіння; википіти до кінця.
2. (переносно, розм.) Втратити сили, енергію, життєву активність через тривалу напружену працю, страждання тощо; знесиліти, виснажитися.
3. (переносно, розм.) Стати спокійнішим, вгамуватися після сильного збудження, емоційного спалаху.
1. Прізвище радянського художника-монументаліста, графіка та скульптора Олександра Олександровича Дейнеки (1899–1969), одного з найвідоміших представників соціалістичного реалізму в образотворчому мистецтві.
2. У мистецтвознавстві — стилістичний термін, що позначає характерну художню манеру, властиву творчості О. Дейнеки, зокрема динамічність композиції, монументальність форм, лаконичність та експресивність образів, часто на спортивну або індустріальну тематику.
3. У розмовній мові — іноді вживається як називний іменник у значенні картини, твору мистецтва, створеного О. Дейнекою або виконаного в подібному стилі.
1. Втратити рідку фазу внаслідок кипіння, перетворитися на пару (про рідину).
2. Перекипіти сильно, довго або до певного стану.
3. Розм. Втратити сили, енергію, знервовуватися внаслідок тривалого збудження, напруження.
4. Розм. Зникнути, втратитися (про почуття, бажання, настрій).
1. (астрономія) Один із двох природних супутників планети Марс, відкритий 1877 року; має неправильну форму, малі розміри (приблизно 12 км у діаметрі) та вважається астероїдом, захопленим гравітацією планети.
2. (міфологія) У давньогрецькій міфології — персоніфікація жаху, бог-демон страху, один із синів бога війни Ареса та богині кохання Афродіти, брат Фобоса (страху) та Гармонії.
1. (про рідину) Повністю випаруватися, зникнути внаслідок тривалого кипіння.
2. (переносно, розм.) Втратити сили, енергію, здоров’я через важку працю, тривалий стрес або хворобу; знесилитися, знемогтися.
1. (від англ. dime — монета в 10 центів) У баскетболі — жаргонна назва результативної передачі, яка безпосередньо призводить до кошика партнера; асист, який демонструє високу майстерність гравця.
2. (від англ. dime) У розмовній мові, переважно в англомовному середовищі: монета номіналом 10 центів США або Канади; переносно — незначна сума грошей.
1. Втрачати рідку фазу внаслідок кипіння та перетворюватися на пару, в результаті чого кількість рідини зменшується або вона повністю зникає.
2. Зникати, випаровуватися під час тривалого кипіння (про рідину).
3. Перен. Зникати, втрачатися, переставати існувати або проявлятися.