демонстративність

1. Властивість або якість, що виражається у навмисному, показному, часто викликаючому поведінці, вчинках або манерах, спрямованих на те, щоб привернути увагу оточуючих та продемонструвати свої почуття, переконання або ставлення.

2. У психології — риса характеру або особливість поведінки, що проявляється в постійній потребі індивіда бути в центрі уваги, емоційно впливати на оточуючих через театральність, афектацію та підкреслену виразність реакцій.

3. У мовознавстві — граматична або лексична категорія, що вказує на показ, виділення певного предмета, ознаки або дії з оточення (наприклад, демонстративні займенники або прислівники: цей, той, там, тут).

Приклади вживання

Приклад 1:
До того ж поквапність і демонстративність доведення того імені до Авдрієвого відома була занадто вже підозріла. Але яке то, зрештою, має значіння.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 2:
А я, порушивши совєтський канон, почував глибоке задоволення, хоч і знав, що це мені, як певну мою демонстративність перед гостями, вже кріпко записано в список «злодєяній». 19/VІІ — 42 р. Неділя.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Частина мови: іменник (однина) |