1. Позбавлений духовного життя, внутрішнього змісту, високих ідеалів; бездуховний.

2. Позбавлений живості, емоцій, чуттєвості; холодний, байдужий, нечутливий.

3. У філософському та релігійному контексті: такий, що не має душі або духовної субстанції; матеріальний, тільки фізичний.

1. (Про деревину) Який не має дупел, порожнин або дефектів усередині стовбура; цільний, однорідний за структурою.

2. (Перен., про об’єкти або матеріали) Без внутрішніх порожнин, пустот; монолітний, щільний.

Який не мислить, не розмірковує, не замислюється над наслідками своїх дій або сліпо, некритично виконує щось; бездумний.

Позбавлений глибокого змісту, серйозної думки; поверхневий, легковажний.

Який здійснюється без участі розуму, свідомості; механічний, автоматичний.

1. Позбавлений душі, духовного початку; бездушний.

2. Який не виявляє ніжних почуттів, співчуття, милосердя; безсердечний, нечутливий.

3. Позбавлений енергії, життєвої сили; млявий, апатичний.

1. Який не має дужок (у друкарській справі, комп’ютерній верстці тощо).

2. Який не має дужкоподібних елементів, вигинів або скобок у своїй конструкції.

1. Який функціонує або передає сигнал без використання електричних проводів; безпроводовий.

2. Який не має дротів, з’єднань у вигляді дротів; не зв’язаний дротами.

1. (техн.) Такий, що не має дренажної системи або не потребує її для функціонування; призначений для роботи без відведення рідини.

2. (с.г., гідр.) Створений або такий, що функціонує без застосування дренажу (штучного відведення ґрунтових вод); наприклад, про бездренажне осушення земель.

1. Технічний термін, що характеризує пристрій, механізм або спосіб керування, здатний підтримувати заданий напрямок руху (наприклад, судна, літака, транспортного засобу) без відхилень убік (дрейфу), зазвичай завдяки автоматичній системі стабілізації або спеціальній конструкції.

2. У судноплавстві та авіації — такий, що не схильний до знесення (зносу) з курсу під впливом бокових сил (вітру, течії).

1. Такий, що характеризується відсутністю дощу або тривалою посухою; без дощу.

2. (У метеорології) Період, протягом якого атмосферні опади не випадають або їх кількість є мінімальною.