бездухий

[bɛzduxɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Філософія) –

    Позбавлений духовного життя, внутрішнього змісту, високих ідеалів; бездуховний.

  2. (Психологія) –

    Позбавлений живості, емоцій, чуттєвості; холодний, байдужий, нечутливий.

  3. (Філософія) –

    У філософському та релігійному контексті: такий, що не має душі або духовної субстанції; матеріальний, тільки фізичний.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бездухий, р. бездухого, д. бездухому, з. бездухого, о. бездухим, м. бездухім

Приклади з художньої літератури

  • бо слово бездухе – як сіль несолона
    очі не бачать не чують вуха
    то дух у тілі – як п’ята колона
    то тіло – як п’ята нога для духу
    так і живуть без ніякого понту
    у радості й горя – єдина доля
    так і поляжуть єдиним фронтом
    малі і кволі смішні і голі..
    — Юрій Іздрик

Більше записів