Словник Української Мови
Ґабелок — власна назва невеликого пагорба або горба, що вживається переважно в топонімії західних регіонів України, особливо на Закарпатті.
Ґабелок — розмовна назва невеликого, округлого за формою хлібного виробу (булочки, паляниці), поширена в деяких західних говірках.
1. (діал.) Швидко та жадібно їсти, поглинати їжу; ласо їсти.
2. (перен., діал.) Займатися чимось із завзяттям, захопленням; працювати швидко та енергійно.
1. (розм.) Хвилюватися, метушитися, поспішати, виконуючи якусь роботу; клопотатися.
2. (розм.) Сваритися, лаятися, ворогувати з кимось.
1. (діал.) Місце, де ростуть ґаблі (кущі шипшини, терену або інших колючих рослин); густі зарості колючих чагарників.
2. (перен., рідко) Важкодоступне, заплутане місце; хаотичне нагромадження чогось.
1. Власна назва, що позначає різновид яблука з характерним зеленим забарвленням та кислувато-солодким смаком, виведений у Канаді.
2. Власна назва сорту груші канадського походження з плодами середнього розміру, які мають овальну форму та зеленувато-жовту шкірку.
1. (діал.) Говорити багато, швидко та без змісту; базікати, теревенити.
2. (діал.) Кричати, галасувати; шуміти.
3. (діал., перен.) Викликати сильне бажання, сильно хотіти чогось (зазвичай про їжу).
Ґавитися — розважатися, пустувати, бавитися (часто про дітей).
Ґавитися — марнувати час, займатися дрібницями або безглуздою справою; ледарювати.
Ґавитися — кепкувати, насміхатися з когось або чогось; глузувати.
1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча XIX століття, автора збірки «Співомовки» — Григорія Гавриловича Гаволовського (1827–1896).
2. Назва села в Україні, що історично вживалася для позначення населеного пункту (нині — село Гаволове) у Волинській області, Ковельському районі.
1. (діал.) Непотрібна, непотрібна річ; дрібничка, дурниця, мотлох.
2. (діал., перен.) Незначна, неважлива людина; нікчема.
3. (діал., перен.) Непосадовець, недосвідчена або некомпетентна людина, яка тимчасово виконує обов’язки керівника чи фахівця.
1. (діал.) Дерев’яні колодки, які надівають на ноги в’язням або худобі, щоб обмежити рух; кайдани.
2. (перен., рідк.) Важкі, незручні черевики або постоли.
3. (перен., рідк.) Важка, незручна робота; тягар, обуза.