Словник Української Мови
1. Технологічний процес перетворення кам’яного вугілля на антрацит шляхом його термічної обробки (нагрівання без доступу повітря) для підвищення вуглецевого вмісту та теплотворної здатності.
2. У геології — природний процес метаморфізації вугілля, його поступового перетворення в антрацит у надрах землі під впливом високих температур і тиску протягом тривалого геологічного часу.
1. У театрі, цирку, концертному залі: приміщення між входом і залою, призначене для перебування глядачів перед початком вистави або в антракті; вестибюль, фоє.
2. Застаріле: перша, вступна частина багатоактної театральної вистави або окрема невелика п’єса, що її давали перед основним спектаклем; також музична вступна частина до балету, опери або окремого акту.
3. У балеті, цирку: вихід артиста на сцену; самостійний танцювальний або акробатичний номер у виставі.
4. У карткових іграх (преферанс, віст): початкове право на заявку, перший хід.
1. Бути антрепренером; організовувати та фінансувати театральні, концертні, циркові чи інші видовищні вистави, беручи на себе ризик і відповідальність за їхній художній та комерційний результат.
2. (У розширеному значенні) Виступати ініціатором, організатором і керівником будь-якої підприємницької, творчої або громадської справи, приймаючи на себе фінансові та організаційні ризики.
1. Бути антрепренером, виступати в ролі організатора, укладача або власника театральної, концертної, циркової справи; підприємницювати в галузі мистецтва.
2. Рідко. Проявляти підприємливість, ініціативність, брати на себе організацію якоїсь справи.
Антропоекоіндикатор — це біологічний вид, група видів або співтовариство організмів, стан чи наявність яких відображає ступінь антропогенного впливу (наприклад, забруднення, вирубки лісів, урбанізації) на екосистему та свідчить про зміни в навколишньому середовищі, спричинені діяльністю людини.
1. (у зоології) такий, що за будовою тіла нагадує людину; людиноподібний (про мавп, переважно про вищих приматів — горил, шимпанзе, орангутанів, гібонів).
2. (у палеонтології та антропології) такий, що стосується викопних вищих приматів, споріднених із сучасними людиноподібними мавпами та людьми; людиноподібний.
1. Прилад для вимірювання окремих частин людського тіла (наприклад, довжини кінцівок, висоти тулуба, розмірів голови), що використовується в антропології, медицині, криміналістиці та при пошитті одягу.
2. Історична постать: Антропометр — прізвисько давньогрецького скульптора Поліклета Старшого (V ст. до н.е.), автора трактату «Канон», в якому він встановив ідеальні пропорції людського тіла для мистецтва.
1. Надання неживим предметам, явищам природи, тваринам або уявним сутностям (наприклад, божествам) людської зовнішності, рис характеру, мотивів поведінки або здатності мислити; уподібнення людині.
2. У мистецтві, літературі та міфології — художній прийом або світоглядна основа, що полягає в перенесенні людських властивостей на нелюдські об’єкти для їх образного осмислення або емоційного впливу.
1. Розділ антропології, що вивчає будову людського тіла, його форми та пропорції, закономірності індивідуальної та еволюційної зміни органів і тканин людини.
2. Напрям у дослідженні міфології, релігії та фольклору, що тлумачить явища природи, божеств або міфічних істот через надання їм людського образу, рис, мотивів поведінки.
1. Спрямований проти феодалізму, феодальних порядків або феодальної експлуатації; такий, що бореться з феодальним устроем.
2. Пов’язаний з періодом, який передує феодалізму або з процесами його подолання.