1. (діал., рідк.) Бачити, сприймати зором; здаватися видимим, помітним.
2. (діал., рідк.) Уявляти, думково уявляти собі щось.
-
деви
1. (Devi) У індуїзмі — верховна богиня-мати, шакті (жіноча енергія) верховного бога, що виступає в різних формах і іпостасях (наприклад, Дурга, Калі, Парваті, Лакшмі, Сарасваті).
2. (Devi) Поширене жіноче ім’я в Індії та серед послідовників індуїзму, що буквально означає «богиня».
3. (Деві) Назва гірського хребта в системі Гімалаїв на території Непалу та Індії.
-
видістатися
1. (розм.) Набриднути, надовісти своїми проханнями, вимогами або постійною присутністю; докучати, причепитися.
2. (рідк.) Дістатися, отримати щось із зусиллям, наполегливістю; виблагати.
-
виділятися
1. Бути помітним серед інших завдяки якимось особливим, характерним рисам, властивостям або якостям; різнитися від оточення.
2. Відокремлюватися, відмежовуватися від чогось, ставати самостійним, окремим.
3. Про рідину, газ тощо: виходити назовні, вивільнятися з чогось (наприклад, про піт, сльози, запах).
-
деверра
1. У міфології давніх римлян — богиня, що відганяла з хати злих духів і охороняла поріг; зображалася у вигляді молодої жінки з мітлою в руці.
2. У переносному значенні — жінка, яка ретельно прибирає, охороняє чистоту і порядок у домі.
-
виділяти
1. Відокремлювати, відбирати з-поміж інших за певною ознакою, призначенням або якістю.
2. Приділяти частину чогось (коштів, часу, матеріалів) для конкретної мети.
3. Робити помітним, помічатися серед інших завдяки якимось властивостям, якостям або діям.
4. У хімії, біології та інших науках — добувати, отримувати речовину в чистому вигляді з суміші або сполуки.
5. У графіці, друці — оформляти текст чи зображення так, щоб вони візуально відрізнялися (наприклад, кольором, шрифтом, рамкою).
-
девербатив
Девербатив — іменник, утворений від дієслова, що позначає предмет або явище, пов’язане з дією, названою вихідним дієсловом (наприклад: читання, біг, варіння).
Девербатив — у граматиці: будь-яка частина мови (іменник, прикметник, прислівник тощо), похідна від дієслова.
-
виділюваний
1. Такий, що можна відокремити, виокремити від чогось іншого; такий, що піддається виділенню.
2. У мовознавстві: такий, що може бути виділений як окрема одиниця в потоці мови (наприклад, про морфему, фонему).
-
девелопмент
Девелопмент — комплексна діяльність з організації та управління процесами будівництва, реконструкції або модернізації нерухомості (житлових, комерційних, промислових об’єктів) з метою їх подальшого продажу, здачі в оренду або іншого комерційного використання; розвиток територій.
Девелопмент — процес створення або суттєвого підвищення вартості об’єкта нерухомості шляхом змін у його правовому статусі, проектуванні, будівництві та ефективному управлінні.