Словник Української Мови
1. (у музиці) Виконати гранування — прийом гри на струнних інструментах, коли звук видобувається швидкими послідовними рухами смичка вгору та вниз по одній струні, створюючи тремолуючий ефект.
2. (переносно, рідко) Висловити щось з хвилюванням, тремтливо, наспівуючи або з особливою емоційною інтонацією.
1. Безпородний собака, часто бездомний або навіжений, що мешкає переважно у дворах, на вулицях.
2. (переносно, зневажл.) Про людину низького походження або невиховану, грубу людину.
1. (про поверхню) такий, що має гранульовану, шорсткувату структуру з дрібними виступами або візерунком, створеними шляхом спеціальної обробки (наприклад, тисненням, карбуванням).
2. (про папір, картон, тканину тощо) оброблений так, щоб на поверхні утворився рельєфний, зернистий або інший візерунок.
1. Розмовна назва Дворкінської в’язниці в Києві, що існувала з 1863 по 2017 рік на вулиці Щусєва (колишня Дворкінська).
2. У переносному значенні — будь-яка стара, переповнена або з поганеними умовами утримання в’язниця (за аналогією з оригінальною “Дворкою”).
1. Великий двір, просторі подвір’я, часто з господарськими будівлями; територія, що прилягає до хати чи комплексу споруд.
2. Історична назва місця, де колись стояв двір (садиба, маєток), але від нього залишилися лише сліди.
3. У давнину — центральна місцевість поселення, де відбувалися віча, збори громади; майдан.
4. У археології — тип давньоруського сільського поселення без укріплень, що складалося з одного або кількох дворів.
1. (про метал) Набувати гладкості, блиску внаслідок спеціальної механічної обробки (гранування); поліруватися.
2. (переносно, розм.) Ставати витонченим, відшліфованим, досконалим (про мову, стиль, твір мистецтва тощо).
1. (у техніці) Надавати металевій поверхні високої гладкості та блиску шляхом обробки гладким твердим інструментом (наприклад, роликом, шарошком) під тиском; полірувати, згладжувати.
2. (переносно) Доводити до високої мистецької досконалості, відточувати (мову, стиль, майстерність).
1. Зменшувальна форма до слова “двір”: невеликий двір, обмежений простір між будинками або при будинку, часто в міській забудові.
2. Обмежена, часто внутрішня територія у комплексі будівель (наприклад, шкільний, дитячий, лікарняний дворик).
3. Урбаністичний простір для відпочинку, зазвичай благоустрійний, у межах житлової забудови (подвір’я).
1. Головний слуга в будинку або маєтку, який керує домашнім господарством, штатом прислуги та часто обслуговує за столом під час урочистих обідів або прийомів.
2. Посадовець у князівських чи королівських дворах середньовічної Русі та деяких інших європейських держав, який відав господарськими справами двору (застаріле, історичне значення).
1. (у геології) Виступати на поверхню, виходити на денну поверхню (про гірські породи, жили корисних копалин тощо).
2. (переносно) Ставати помітним, явним, виявлятися, виступати назовні (про почуття, риси характеру тощо).