дворецький

1. Головний слуга в будинку або маєтку, який керує домашнім господарством, штатом прислуги та часто обслуговує за столом під час урочистих обідів або прийомів.

2. Посадовець у князівських чи королівських дворах середньовічної Русі та деяких інших європейських держав, який відав господарськими справами двору (застаріле, історичне значення).

Приклади вживання

Приклад 1:
Дворецький вийняв з воза два срібні полумиски, насипав у їх кулешу і поставив долі перед князями. Після вечері слуги встали й подякували старому князеві й кухарям за вечерю.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |