Значення
- (Лінгвістика) –
Девербатив — іменник, утворений від дієслова, що позначає предмет або явище, пов’язане з дією, названою вихідним дієсловом (наприклад: читання, біг, варіння).
- (Лінгвістика) –
Девербатив — у граматиці: будь-яка частина мови (іменник, прикметник, прислівник тощо), похідна від дієслова.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. девербатив, р. девербатива, д. девербативові, з. девербатив, о. девербативом, м. девербативі, к. девербативе