1. Прізвисько, яке вживається стосовно людини, що дратує, докучає, набридає іншим своєю поведінкою або розмовами.

2. Рід водяних крем’яних губок родини Spongillidae, що живуть у прісних водоймах і мають жорсткий, колючий скелет з кремнезему, який колись використовували як абразив для полірування та в народній медицині.

Бодхісаттва (також бодгісатва, бодхісатва) — у буддизмі махаяни: істота (людина або надлюдська), яка досягла стану, коли може стати буддою (просвітленою), але свідомо відкладає остаточне входження в нірвану заради допомоги всім живим істотам у їхньому звільненні від страждань і досягненні просвітлення.

Бодхісаттва — у ранньому буддизмі (тхераваді) та в загальному сенсі: будь-яка людина, яка зробила твердий обіт (обітницю) стати буддою і йде шляхом духовного вдосконалення до просвітлення.

Бодхісаттва — у буддійській міфології та мистецтві: конкретна шанована надприродна істота, що уособлює певні досконалі якості (наприклад, Авалокітешвара — співчуття, Манджушрі — мудрість), якій приносять молитви і поклоняються як небесному покровителю.

Бодхісатва (також бодгісатва) — у буддизмі махаяни: істота (людина або надприродна істота), яка досягла пробудження (просвітлення, бодгі), але добровільно відкладає вхід у нірвану, щоб допомагати всім живим істотам звільнитися від страждань і досягти просвітлення, виявляючи безмежне співчуття (каруну) та мудрість (праджню).

Бодхісатва — у ранньому буддизмі (тераваді) та джайнізмі: один з попередніх втілень Будди або джини на шляху до остаточного пробудження, перш ніж він став Буддою.

Бодхісатва — у тибетському буддизмі та буддійській міфології: шанований небесний покровитель, об’єкт поклоніння, що втілює певну досконалу якість (наприклад, Авалокітешвара — співчуття, Манджушрі — мудрість).

Бодхі-гхара — в архітектурі давньої Індії та буддійських регіонів: тип споруди, священна споруда або храм, зведений навколо живого дерева Бодхі (особливо фікуса священного), яке вважається нащадком або символічним втіленням того дерева, під яким, за переказами, Будда досяг просвітлення (бодхі).

Бодхі-гхара — архітектурний прототип або попередник ступи, що виник як огорожа навколо священного дерева, яка згодом еволюціонувала в меморіальну споруду культового призначення.

1. У буддизмі — стан просвітлення, досягнення вищої істини та духовного пробудження, при якому усуваються невігластво, бажання та страждання і досягається нірвана.

2. Священна фікусова смоковниця (Ficus religiosa), під якою, за переказами, принц Сіддгартха Гаутама досяг просвітлення і став Буддою; символ мудрості та духовного осягнення в індійській культурі та буддизмі.

1. Рослинний рід (Bodun) з родини айстрових, представлений однорічними або дворічними травами, поширеними переважно в Євразії; до цього роду належить, зокрема, бодун розлогий (Bodun arvense), звичайна бур’янова рослина.

2. Народна назва колючих бур’янів, зокрема видів роду осот (Cirsium) та будяк (Carduus), а також інших рослин із колючим стеблом або листям.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі; належить до Дубівської сільської територіальної громади.

2. (рідко, заст.) Термін, що може вживатися як власна назва або прізвисько, ймовірно, походить від діалектного “бодритися” (виглядати бадьоро, пишатися) та вказує на людину бадьору, повну життєвих сил.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може походити від діалектного слова “бодрак” (колюча рослина, будяк) або пов’язане з дієслівною основою “бодрати” (колоти, чіплятися).

2. У місцевій топоніміці — назва географічного об’єкта (наприклад, урочища, поля, пагорба), що характеризує місцевість, порослу колючою рослинністю.

1. Одиниця швидкості телеграфування, що дорівнює одному елементарному сигналу (наприклад, одній зміні стану сигналу) за секунду; застосовується в телекомунікаціях.

2. Прізвище французького винахідника та інженера Жана Моріса Еміля Бодо (1845–1903), який створив один з перших успішних багатоканальних телеграфних апаратів та код для нього.

1. Велика дерев’яна посудина з обручами, зроблена з клепок, що використовується для зберігання рідин (води, вина, олії тощо), сипких речовин або для засолювання овочів; діжка, кадка.

2. Застаріла назва міри об’єму рідин, що використовувалася в Україні та становила близько 10 відер (приблизно 120 літрів).