1. Метод хімічного аналізу, заснований на вимірюванні інтенсивності забарвлення розчинів, що містять дихромат-іони, для кількісного визначення речовин, які з ними взаємодіють.

2. Фізичний метод дослідження, що полягає у вимірюванні кольору (зазвичай за допомогою спеціальних приладів — дихроматометрів) для оцінки властивостей матеріалів або середовищ.

1. Оптична властивість середовища, що полягає в залежності показника заломлення світла від його довжини хвилі (кольору), що призводить до розкладання білого світла на спектральні кольори (явище дисперсії).

2. У фізіології зору — порушення нормального кольорового сприйняття, при якому людина розрізняє лише два з трьох основних кольорів спектру (найчастіше червоний і зелений), часткова форма дальтонізму.

3. У біології — наявність лише двох типів пігментів або фарбувальних речовин у клітинах організму, що обумовлює двоколірне забарвлення.

1. Хімічна сполука, сіль дихроматної кислоти, що містить іон Cr₂O₇²⁻; зазвичай має характерну оранжево-червону забарвленість (наприклад, калію дихромат K₂Cr₂O₇).

2. (у техніці, розмовне) Скло або інший оптичний матеріал, що має властивість подвійного променезаломлення (дисперсії) для різних довжин хвиль світла.

1. Порушення кольорового зору, при якому людина сприймає не всі три основні кольори, а лише два з них; різновид дальтонізму.

2. У медицині та фізіології — дефект зору, що характеризується зниженою здатністю розрізняти кольори через відсутність або нефункціонування одного з трьох типів кольоросприймаючих конусів у сітківці ока.

Дихофіза — рід грибів родини Helotiaceae класу Leotiomycetes, що включає види з невеликими дископодібними або чашоподібними плодовими тілами (апотеціями), які часто розвиваються на відмерлих стеблах трав’янистих рослин.

Поділ цілого на дві взаємовиключні, суперечливі частини або категорії, що не перетинаються.

У логіці та класифікації — метод поділу класу об’єктів на два підкласи за наявністю або відсутністю певної ознаки.

У ботаніці — тип вітлуження, при якому осьовий орган (наприклад, стебло) роздвоюється на дві рівновеликі та однаково розвинені гілки.

Дихоподій — у метриці античної поезії: стопа з двох довгих складів, еквівалентна двом спондеям (— —).

Дихоподій — у віршуванні: двоскладова стопа, що складається з двох наголошених складів або двох складів з довгими голосними.

Дихокарцизм — власна назва поетичної збірки українського письменника та мистецтвознавця Миколи Вороного, виданої в 1921 році; назва утворена від грецьких слів, що означають “два” та “час”, і символізує двовимірність часу.

1. (у ботаніці) Неодночасне дозрівання пильовиків і маточок в квітках однієї рослини, що запобігає самозапиленню.

2. (у зоології) Неодночасне дозрівання статевих продуктів (наприклад, ікри та молок) у гермафродитних тварин.

1. Торгова назва інсектициду широкого спектра дії на основі фосфорорганічних сполук, що застосовувався для боротьби з комахами-шкідниками в побуті, сільському господарстві та лісовому господарстві.

2. (У розмовній мові) Загальна назва для різних аерозольних інсектицидів у балончиках, призначених для швидкого знищення літаючих та повзаючих комах у приміщеннях, незалежно від їхнього діючого речовини.