Додекастиль — власна назва дванадцятипалого істота, персонажа з циклу творів американського письменника-фантаста Гаррі Гаррісона, найвідомішого за романом “Підступність додекастиля”.

1. (хімія) Насичений вуглеводень аланічного ряду з формулою C₁₂H₂₆, один з ізомерів додекану; рідкінна фракція нафти, що застосовується як розчинник та сировина в органічному синтезі.

2. (астрономія) Рідковживана назва сузір’я Золотої Риби (лат. Dorado) в українській астрономічній номенклатурі першої половини ХХ століття.

Додекаедр — правильний опуклий багатогранник, що має дванадцять граней, кожна з яких є правильним п’ятикутником; один з п’яти платонових тіл.

Хімічна сполука, яка містить дванадцять молекул кристалізаційної води на одну молекулу основної речовини (наприклад, додекагідрат натрію фосфату — Na₃PO₄·12H₂O).

1. Діалектне позначення додаткової порції їжі, яку кладуть у страву або на тарілку.

2. Рідко вживане позначення додатку, доповнення до чогось (наприклад, до документа чи тексту).

1. Те, що додається до чого-небудь основного, що служить доповненням до чогось; прикладка, прибуток.

2. Розділ книги, журналу тощо, що містить додаткові довідкові матеріали (документи, таблиці, ілюстрації), розміщений за основним текстом.

3. Спеціальна програма або програмний модуль для електронних пристроїв (комп’ютера, смартфона тощо), призначений для виконання певних завдань.

4. У мовознавстві: другорядний член речення, який означає предмет і пов’язаний з іншими членами речення непрямим відмінком, виражає різні додаткові обставини дії або ознаки.

5. У харчуванні: страва (гарнір, салат тощо), що подається разом з основним кулінарним виробом (м’ясом, рибою).

1. (матем.) Властивість бути додатним; належність до чисел, значень або величин, більших за нуль.

2. (перен., книжн.) Позитивний характер, спрямованість на добро, корисність або наявність гарних якостей.

1. Філософський та науковий термін, що означає принцип або властивість, за якої два або більше явищ, описів, методів чи теорій є несумісними, але водночас необхідні для повного розуміння об’єкта чи явища, оскільки вони взаємно доповнюють один одного (наприклад, корпускулярно-хвильовий дуалізм у фізиці).

2. У логіці та математиці — властивість, яка виражає взаємозв’язок між двома сутностями, де одна є доповненням або завершенням іншої до цілого.

1. Число або вираз, що входить до суми; кожна з величин, які додаються.

2. (перен., рідко) Те, що додається до чого-небудь, доповнює щось.

1. Дія за значенням додати — приєднання чогось до вже існуючого, збільшення кількості, обсягу або сили.

2. (у математиці) Одна з величин, що беруть участь у операції додавання; компонент суми.