1. Філософський та науковий термін, що означає принцип або властивість, за якої два або більше явищ, описів, методів чи теорій є несумісними, але водночас необхідні для повного розуміння об’єкта чи явища, оскільки вони взаємно доповнюють один одного (наприклад, корпускулярно-хвильовий дуалізм у фізиці).
2. У логіці та математиці — властивість, яка виражає взаємозв’язок між двома сутностями, де одна є доповненням або завершенням іншої до цілого.