Словник Української Мови
1. Старі, зношені, часто латані шматки одягу або тканини, що втратили своє споживче призначення; лахміття.
2. Розмовне позначення чогось дуже старого, зношеного, що розвалюється (наприклад, про будівлю, меблі, транспорт).
3. У технічному контексті — тонкі дерев’яні планки, ґонтини або стружки, що використовуються для підготовки поверхні під штукатурку (дранкування).
1. Місто в Україні, адміністративний центр Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, історичний та культурний центр Поділля, відоме своєю фортецею; повна назва — Кам’янець-Подільський.
2. Скорочена, розмовна назва Кам’янець-Подільської фортеці — оборонної споруди в однойменному місті, пам’ятки архітектури національного значення.
3. Історична назва (Камінець) або народна назва міста Кам’янка (Кам’янка-Дніпровська, Кам’янка-Бузька тощо), що походить від загального апелятива “камінь”.
Дрантогуз — власна назва персонажа з українського народного лубка та фольклору, сатиричний образ бідного, обірваного, часто босого селянина в драних, обшарпаних штанях (гузнях), що символізує злидні та соціальну несправедливість.
Дрантогуз — прізвисько або іронічне позначення дуже бідної, обірваної людини, що ходить у лахмітті.
1. Публічне оголошення або визнання особистої інформації, що стосується сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи інших аспектів особистого життя, які людина раніше приховувала від оточення.
2. (У ширшому значенні) Відкрите проголошення будь-яких фактів про себе, що суперечать очікуванням суспільства або соціальної групи, наприклад, релігійних переконань, політичних поглядів, стану здоров’я тощо.
1. Тонка дерев’яна планка, луска для покриття дахів або обшивання стін, гонт.
2. Розм. Про стару, зношену, часто негарну річ (одяг, взуття тощо).
3. Розм., зневажл. Про неміцну, стару човна, повозку, автомобіль.
1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Львівській областях.
2. (рідко) Варіант написання слова «каминь» у значенні тверда гірська порода або шматок такої породи, що вживається в окремих діалектах або історичних текстах.
1. Жіноче особове ім’я латинського походження (лат. Camilla), що вживається в українській та інших європейських мовах.
2. В давньоримській міфології — царівна вольсків, воїтелька, союзниця царя Турна у війні проти Енея, відома своєю швидкістю бігу та військовою майстерністю.
3. В сучасному вжитку (переважно в англомовних країнах) — почесне звання (Lady in waiting), яке носять особи, що виконують обов’язки особистої помічниці або супутниці королеви або іншої жінки-члена королівської родини.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (розм., заст.) Термін, що позначає стару, зношену, часто латану одяжину або ганчір’я; лахміття.
1. Власна назва жіночого роду, що походить від латинського імені Camilla; український варіант — Камілла.
2. Рід комах родини бджолиних (Apidae), до якого належать великі тропічні безжальні бджоли, зокрема види роду Euglossa, що мешкають у Центральній та Південній Америці.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “дранка” — тонка дерев’яна планка, луска для покриття дахів або обшивки стін.
2. Розмовна назва невеликої, часто старомодної або незграбної човникової швейної машинки, що використовувалася для шиття та ремонту одягу.
3. Переносно — про стару, зношену, часто ламану техніку, механізм або транспортний засіб (автомобіль, мотоцикл тощо).