камілла

1. Жіноче особове ім’я латинського походження (лат. Camilla), що вживається в українській та інших європейських мовах.

2. В давньоримській міфології — царівна вольсків, воїтелька, союзниця царя Турна у війні проти Енея, відома своєю швидкістю бігу та військовою майстерністю.

3. В сучасному вжитку (переважно в англомовних країнах) — почесне звання (Lady in waiting), яке носять особи, що виконують обов’язки особистої помічниці або супутниці королеви або іншої жінки-члена королівської родини.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела, Собою всіх людей лякала І все, мов помелом, мела; Ся звалась діва-цар Камілла, До пупа жінка, там – кобила, Кобилячу всю мала стать: Чотири ноги, хвіст з прикладом, Хвостом моргала, била задом, Могла і говорить, і ржать. Коли чував хто о Полкані, То це була його сестра: Найбільш блукали по Кубані, А рід їх вийшов з-за Дністра.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |