Словник Української Мови
1. (у фізиці, математиці) Такий, що лише наближено описується гармонічними (синусоїдальними) функціями або має обмежену область, де проявляються властивості гармонічного коливання.
2. (у музикознавстві) Умовно гармонійний, що має лише окремі ознаки гармонійності, але в цілому не відповідає класичним гармонічним законам і структурам.
Який має два поверхи (про будівлю, споруду тощо).
1. У математиці, зокрема в теорії метричних просторів — функція, що узагальнює поняття відстані, не завжди задовольняючи всім аксіомам метрики (наприклад, може не виконуватися нерівність трикутника або умова тотожності).
2. У фізиці та техніці — умовна або розрахункова величина, що має розмірність відстані та використовується для опису систем, де стандартне евклідове поняття відстані не застосовується безпосередньо (наприклад, у релятивістській механіці або при обробці сигналів).
1. Який має два плечі або два виступи, що нагадують плечі.
2. У техніці: такий, що має дві опорні частини або дві гілки (про конструкції, деталі).
1. У математиці, зокрема в теорії динамічних систем та теорії відображень — відображення, що має властивості, близькі до властивостей деякого стандартного відображення (наприклад, гіперболічного), але з певними відхиленнями чи особливостями, які не дозволяють віднести його до класичного випадку.
2. У фізиці та прикладних науках — модельне або спрощене відображення, що описує складну систему або процес лише в певному наближенні або в обмеженому діапазоні умов, часто з урахуванням квазіперіодичності чи інших специфічних припущень.
1. У математиці, зокрема в теорії динамічних систем — відображення, що має властивості, близькі до властивостей гомеоморфізму чи диффеоморфізму, але не є ним повністю (наприклад, може не бути взаємно однозначним на всьому просторі).
2. У фізиці — формальне чи наближене відображення (відображення-наближення) однієї фізичної системи на іншу, що використовується для спрощення опису явища чи отримання оцінок.
1. У два плани, на двох рівнях; з двох різних точок зору або в двох аспектах.
2. У музиці: з одночасним звучанням двох самостійних мелодійних ліній (планів).
1. (матем.) Відображення, що зберігає основні алгебраїчні або геометричні властивості, але не є ізоморфізмом чи ізометрією у строгому сенсі; відображення, близьке за своїми характеристиками до стандартного, але з деякими відхиленнями.
2. (фіз.) Узагальнене поняття відображення в теорії симетрії, що описує перетворення, схожі на відображення, але з порушенням звичайних законів, наприклад, у квазікристалах.
1. Який складається з двох планів, частин, що розглядаються окремо або протиставляються; що має дві сторони, аспекти.
2. У мистецтві: такий, що поєднує два різних сюжетних, образних або тематичні плани у єдиному творі.
1. Властивість або стан, що лише формально, зовні нагадує відкритість, але насправді має суттєві обмеження, приховані бар’єри або умовності, які не дозволяюти вважати її справжньою та повною відкритістю.
2. У політиці, економіці або соціальних системах — стратегічна поведінка, коли формально декларується відкритість для співпраці, комунікації або доступу, але фактично вона супроводжується непрямими механізмами контролю, фільтрації або захисту власних інтересів.