Словник Української Мови
1. Мешканець або уродженець міста Києва.
2. (іст.) Представник східнослов’янського племені полян, що мешкали в Середньому Подніпров’ї з центром у Києві та стали основою формування давньоруської народності.
3. (бот., розм.) Те саме, що київський папороть — багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини щитникових з великим перистим листям.
1. Кількісний числівник, що позначає число 10, суму дев’яти та одиниці.
2. Назва цифри, що позначає це число (10).
3. Кількість, що складається з десяти одиниць.
4. (у складі складних числівників) Позначення десятків (двадцять, тридцять тощо).
5. (розм.) Невизначена, досить велика кількість кого-, чогось.
1. (геогр.) Річка в Україні, права притока Дніпра, що протікає територією Черкаської області.
2. (геогр.) Село в Україні, у складі Звенигородського району Черкаської області, розташоване на однойменній річці.
1. (діал.) Невеликий пагорб, горбок, курган; іноді — скеляста височина.
2. (власна назва, зазвичай у множині: Кияки) Назва низки географічних об’єктів (гір, пагорбів, урочищ) в Україні, зокрема в Київській, Черкаській та інших областях.
3. (власна назва, іст.) Назва козацької сотні та поселення у складі Гетьманщини (XVII–XVIII ст.), зокрема Кияцька сотня Миргородського полку.
1. (діал.) Довга, густа коса, зачіска з довгого волосся, заплетеного в косу.
2. (перен., діал.) Щось довге, звивисте, що нагадує косу (наприклад, про стебло рослини, струмок тощо).
1. Стосовний до десятниці — адміністративно-територіальної одиниці в Україні XVI–XVIII століть, що об’єднувала кілька сіл або хуторів.
2. Належний або властивий десятникові — козацькому чи селянському старшині, який очолював десятницю.
1. (про комах, дрібних тварин) у великій кількості рухатися, товпитися, копошитися.
2. (переносно, про людей) бути у великій кількості, тісно пересуватися або знаходитися в одному місці; товпитися.
1. (діал.) Бути, перебувати десятником (старшиною, керівником групи з десяти осіб).
2. (перен., рідк.) Виконувати обов’язки керівника невеликої групи людей або незначної справи.
1. (про місце, простір) бути переповненим кимсь, чимсь; бути повним руху, метушні, життя.
2. (про натовп, масу когось, чогось) бути в великій кількості, тіснитися, рухатися в безладді.
3. (перен., розм.) бути багатим на щось, містити у великій кількості.