1. Який стосується дихання, призначений для нього або бере у ньому участь.
2. У фонетиці: який утворюється з участю повітряного струменя, що виходить з легенів (на противагу гортанним, носовим звукам).
-
ковбасниця
1. Жінка, яка займається виробництвом або продажем ковбас; ковбасна майстриня.
2. Рід великих комах ряду лускокрилих, метелик з сірувато-коричневими крилами, гусінь якого пошкоджує плодові дерева (назва роду Yponomeuta).
3. Розм. Про жінку або дівчину повної статури, огрядну.
-
дихазійно-розгалужений
1. (у ботаніці) такий, що має тип гілкування, при якому головна вісь закінчується квіткою, а з пазух листків розвиваються дві або більше бічних осей другого порядку, що, у свою чергу, гілкуються аналогічним чином, утворюючи складне суцвіття (дихазій).
2. (переносно) такий, що має структуру, організацію або систему зв’язків, що нагадує складне ієрархічне розгалуження дихазію.
-
ковбасник
1. Майстер, який виготовляє ковбаси та інші м’ясні вироби; ковбасар.
2. Розм. Той, хто продає ковбаси; торговець у ковбасному відділі.
3. Розм. Про людину, яка працює на підприємстві м’ясної промисловості.
4. Бот. Народна назва деяких рослин, зокрема, вовчого тіла або вовчих ягід (Daphne mezereum).
-
дихазійний
1. (у ботаніці) Пов’язаний з дихазієм — суцвіттям, у якому головна вісь закінчується квіткою, а з-під неї розвиваються дві бічні гілки, що також закінчуються квітками і можуть далі розгалужуватися аналогічним чином.
2. (у зоології) Стосовний дихазію — типу розгалуження у деяких безхребетних тварин, коли орган або структура розділяється на дві рівнозначні гілки.
-
ковбасний
1. Прикметник до слова «ковбаса». Який стосується ковбаси, призначений для неї або виготовлений з неї.
2. У складі стійких виразів та термінів: «ковбасний цех» (виробнича ділянка), «ковбасне виробництво», «ковбасні вироби» (асортимент м’ясних продуктів).
-
дихавичний
1. Стосунковий до дихавиці (запалення дихальних шляхів), що викликає або супроводжує дихавицю.
2. Характерний для дихавиці, що страждає на дихавицю (перев. про тварин).
-
ковбаска
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ковбаса”: невелика ковбаса або шматок ковбаси.
2. Кулінарний виріб з фаршу (м’ясного, рибного, овочевого), зазвичай циліндричної або овальної форми, що готується шляхом варіння, запікання або смаження, часто в натуральній оболонці або без неї.
3. (переносно, розм.) Про щось, що має подібну витягнуту, округлу форму, наприклад, “ковбаска з пластиліну”, “ковбаска туману”.
-
дифірамбічний
1. Властивий дифірамбу, характерний для нього; урочисто-хвалебний, панегіричний.
2. (Переносно) Надмірно захоплений, захвалений, що містить надмірну похвалу.
-
ковбасити
1. (розм.) Виготовляти ковбасу або ковбасні вироби.
2. (перен., жарт.) Здійснювати щось із великими труднощами, з напруженням, ледве долати перешкоди; важко та повільно рухатися, плентатися.
3. (перен., жарт., часто про спорт) Змушувати суперника активно бігати по полю, виснажуючи його, розтягуючи і розбиваючи його гру.